Квітка кохання

За ними бігли б чередою.
1.9.1989 р.

ХВИЛЯ МОРСЬКА
Порив за поривом,
Любов за любов’ю,
Як хвиля морська
Все біжить і біжить,
Варто прохожій
Пройтись по асфальті
І дріб каблучками
Злегенька пробить.
21.3.1995 р.

ДВА СОСОЧКИ
Два сосочки, як росточки,
Пруться з-під її сорочки,
Щоб поглянути на світ,
Бо вже їм сімнадцять літ.
17.10.1989 р.

ЩОБ ШТОРМИЛО
На твої шовкові брови
Задивилися діброви.
Грудоньки, як в морі хвилі,
Ніби чайки білокрилі.
Так і хочеться схопить –
Хай в душі завжди штормить!
3.9.1989 р.

КЛАВА-ПАВА
Хоч на вигляд Клава – пава,
Та дурна про неї слава,
Все ж не варт дівча судить,
Що їй хочеться любить..
26.11.1989 р.

ДОЩИК
Вітер голосно гуде
І мете метелиця,
Як не доїться корівка,
Так і знай – отелиться.
13.6.2007 р.

ЧИМ ЧАРІВНІШІ
Чим чарівніші, тим дурніші,
Але ми їм складаєм вірші,
Такі вони і ми на ділі,
Тому ото ми і радієм.
17.9.1989 р.

ХОЧ Я Й СТАРИЙ...
З такою феєю, як ти,
У ліс іти б я не рішився,
Бо хоч старий, але, прости,
За себе б там не поручився.
4.7.2008 р.

ДОРІЖКА ДО ЩАСТЯ
Очі твої ясніші неба,
Вони, мов зорі голубі,
Тому й не вірю, що не зможу
Знайти ту стежечку в тобі,
Якою б зміг в твій храм пробратись,
Де ще ніхто не побував,
І ощасливить ту Принцесу,
Яку так довго Принц мій ждав.
17.9.1989 р.

КОЛИ ДІВЧИНА ДОЗРІВАЄ
Коли дівчина дозріває,
Стає, як квітка, на виду,
Й тут же заманює до себе
Усіх «метеликів» в саду.
Бо в світі кращого бажання
Нема нічого від кохання.
І не вважайте це за сміх:
Кохання вистачить на всіх!
А хлопців всіх, які нас чують,
Ви не жалійте – хай працюють!!!
11.9.1989 р.

ЯКБИ НЕ ЗНАВ ТЕБЕ
Чи знав би я у світі щастя,
Чи знав би небо голубе,
Чи знав би я моря і гори,
Якби не відав я тебе?
Чи я б колись дививсь на зорі
Й на маків лан, як той цвіте,
Чи міг би я радіть просторам,
Якби не відав я тебе?
4.11.1989 р.

ЩОБ НЕ БУЛО ГРІХА
Щоб не було гріха і жінка не любила,
Звідки б любов була і чоловіча сила?
26.7.2008 р.

АБИ ФАЙНО ЦІЛУВАЛИ
Кажуть всі, що я, як фея –
Брехунці.
Як проснусь, не знаю де я,
Де штанці.
Знаю, що всі хлопці брешуть,
Язичок об мене чешуть,
А мені-то вшистко-єдно,
Хоч і брешуть, а приємно.
– І хай брешуть! – каже Настя, –
Все ж мені дарують щастя,
Хай би все життя брехали,
Аби файно цілували.
23.10.1984 р.

БОРОЗЕНКА
Жінки – то ніби квіти в полі,
З яких Джмелі беруть нектар,
Вони, немов в степу тополі,
Всім пропонують свій товар.
Краса її то – борозенка,
Яка заманює в свій слід,
І варто вам в той слід попасти,
Як ви забудете й про світ.
17.12.1983 р.

ПІД БЕРІЗКОЮ
Як сиділи ми з тобою під берізкою,
Вітер бив обох весь вечір, ніби різкою.
Жовте листя нам під ноги осінь сипала,
Та осика, як дитина, в лісі хникала.
Тихо хникала вона, листям сипала,
А під річкою на лузі вівця дибала
І не знала, бідна вівця, і не відала,
Що, як тільки підросте та, буде з’їдена.
Так і ми у цьому світі доти дибаєм,
Поки й нас, неначе вівцю, хтось не здибає.
11.9.1989 р.

В ЦЕХУ
Якось цехом йшла майстриня,
Напівгола в неї спина,
Став стою біля верстата
І любуюсь її станом.
Ну а старший криє матом:
– Прийдеш ти ось по зарплату!
Я ж довожу турку тому:
– На свою кричи йди Тому…
Щоб на цю не глянуть Мурку,
То потрібно буть придурком.
2.10.1989 р.

ЛЮБОВ УХОДИТЬ
Я відчуваю, що любов
Кудись уходить помаленьку,
Немов малесеньке дитя,
Яке повзе на четвереньках.
Куди повзе? Саме не знає,
Але повзе і поглядає.