Квітка кохання

Цілий день за виконробом
Бігають робочі:
– Коли розчин привезете,
Не чекати ж ночі?
– Не чекайте, бо не буде,
Робіть, хто що може,
Сходіть в церкву помоліться,
Може, Бог поможе.
У всіх – сім’я, у всіх – дітки,
Треба ж якось жити.
Давай бідні роботяги
Самі все носити:
Воду – з моря, тирсу – з лісу,
А цемент… зі Львова
Тягнуть бідні, як кінь – воза,
Ніби плуг – корова.
Увірвали хлопці пупа –
Начальству байдуже,
А тим дулю дали з маком,
Хто старався дуже.
Так воно було віками,
Так воно і буде,
Поки нами править будуть
Із Кремля надлюди.
24.4.1976 р.

СВОЇХ ВИСТАЧАЄ
Пам’ятаю, в Якутії
В якута питаю:
– Хто державою твоєю,
Скажи, управляє?
Той на мене подивився,
Як ведмідь на кому,
– Хто керує? звісно Перший
Секретар крайкому.
– А хто перший? Росіянин? –
Знову я питаю.
– Не хватало б нам чужинців,
Своїх вистачає.
12.1.2011 р.

ГОЛАНДСЬКИЙ СИР
Колеснику Юрію
Майстру сниться: він – в Одесі
Тихо шепче стюардесі:
– Не лякайсь, що я, як глобус,
Зате в мене є автобус.
Й хоч люблю голландський сир,
Але я тут командир.
Ти не думай, що я – псих,
Що люблю дівочий сміх.
Чхати я хотів на очі,
Якщо очі не дівочі!
І так сильно чортихнувся,
Що одразу і проснувся.
Дід Мороз штовхає в боки:
– Скільки ж тобі, майстре, років?
Як ти міг у вік прогресу
Честь мінять на стюардесу?
4.1.1976 р.

ЯК МЕНІ ЖИТЬ?
Ой, ви, людоньки рідненькі,
Як мені, порадьте, буть?
Як мене начальство хвалить,
То робочі всі… – довбуть.
4.7.1989 р.

ЩОБ БУТИ ЛЮДИНОЮ
Старшому виконробу Комару Б.Л.
Дуже гарний сон приснився
Комару Борису,
Ніби він під Новий рік
Одягнувся в ризу.
І поклони б’ють йому
Всі, немов святому,
Ну, а Савченко несе
Шефу пляшку рому.
Що два Юри вмить забули,
Геть про акробатику,
І замовили в їдальні
Там таку пиятику.
Що куди там королям,
І Богам не снилося!
Перед ним чарівні феї
Стегнами світилися.
І підходять всі до нього,
Аж блищать пупочки,
Й так стараються, бідненькі,
Аж тріщать сорочки.
А Борис цвіте, баскує,
Як відомий Немо:
– Хай ось в партію поступлю –
Ще й не так гульнемо!
То посидить не одна
На хур…мі дівчина,
Бо як вручать партквиток,
Значить, я – ЛЮДИНА.
7.2.1976 р.

ДЯДЬКО З КОЛУНОМ
Під Новий рік
Ліс шумить невимовно-тривожно,
І ялинки стогнуть над Дніпром,
І тремтять, немов дитина, кожна,
Як побачать дядька з колуном.
Цей хижак нікого не жаліє,
Не зупинить навіть сніговій,
Бо одна у того дядька мрія –
Як побільше заробить на ній.
19.5.1976 р.

В ТБІЛІСІ
Поселили нас у люкс,
Що там і казати!
Телефон, люстерки, крісла,
Що шкода й сідати.
Уявляю, скільки праці
Вкладено в споруду,
Щоб пишалися приїзджі
З різних кінців люди.
Кахлі в ванній аж до стелі,
Килими квітчасті,
Дуже гарно у готелі,
Але ми не вчасні.
Ні води тобі, ні світла.
Оце так Тбілісі!
– Краще, – хлопці вже сміються,-
Десь напевно – в лісі.
А як хочете, щоб світло
Вам було з водою,
То везіть в циберках воду
Й каганця з собою.
13.2.1976 р.

НАЙКРАЩІ ІДЕЇ
Скільки я себе вже знаю –
Все неправильно живу,
Того, кого тре’ любити,
Того, бачте, не люблю.
А чому? Яка причина
Робить дурнями людей?
Може, та причина в чині,
Може, в кольорі очей?
Все-таки щось явно діє
В нас на психіку людей,
Бо нема на світі кращих
Від кохання в нас ідей.
24.4.1976 р.

А КАЖЕШ, СОВІСТІ НЕ МАВ
Я все, що мав, тобі віддав,
А кажеш, совісті не мав.
16.3.1998 р.

ЩОБ КАРАСІ НЕ ДРІМАЛИ
Дементьєву В. – виконробу
У Володі не язик
А немов вібратор,
Якби жив на світі Бендер