Квітка кохання

Як життя посміхалось до тебе
І вже мало зробити стрибок,
Ти сама відвернулась від себе,
Аби хтось не попав в твій райок.
А життя гомоніло «стогнало»…
Всюди чулись веселі пісні,
Хоч тоді ми ще того не знали,
Що у кожного ноти свої.
Ми були до життя неготовими,
Бо про це...нас не вчили ніде,
Й хоч були ми всі тупоголовими,
Але знали, що зрілість прийде.
Як життя гомоніло дукатами
В кожній квіточці, в сяйві зірок,
Ми боялися стати рогатими,
Тож своїх берегли ми жінок.
Ти боялась теплом поділитися
Й вічно мерзла сама і це факт,
А навіщо те все було треба?
Що хотіла ти цим доказать?
Та й понині стоїш проти неба
І вважаєш, хитріша за всіх.
Ще ніхто не утік сам від себе
І від Господом даних утіх.
А хто втік, тих давно вже немає:
Або вмер, або в дурку попав,
Бог гордині жінкам не прощає,
Не для того він дірку вам дав.
10.4.1968 р.

ВСЯ ДЕРЖАВА ТРУДИТЬСЯ
Ви погляньте на цю банду,
Як же вона крутиться,
Та на неї, придивіться,
Вся держава трудиться!
11.1.2011 р.

ТИ ПІШЛА
Закохавсь я не в дівчину,
А в дівочі грудоньки,
А тепер і сам не знаю,
Що робити, людоньки?
Бо вона пішла від мене
І пішла вже назавжди,
А мені не залишила
Ні кілець, ані...біди.
Й хоч мені в той час здавалось,
Що прийшов вже мій кінець,
Що ж робитиму ночами
Я без тих її кілець?
Та, як вийшов на Хрещатик,
На Поділ і на Сирець,
Боже ж мій! Як в лузі квітів,
Тих... омріяних кілець.
Де метелики літають
І Дніпро весь день шумить,
Там дівчата учать хлопців –
Як тре’ діточок робить.
28.9.2007 р.

КЛЮЧИК ВІД ЩАСТЯ
Весь день блукала в лісі Настя,
Бо дуже їй хотілось щастя.
А те, що щастя між ногами в Гриця,
Того не знала молодиця.
Отож, до щастя щоб добратись,
Прийшлось до хитрощів їй вдатись.
Ото і стала думать Настя,
Як з будки виманить те щастя.
І тут вона себе відкрила,
Стала, як мама народила...
І ключик щастя, що мовчав,
Надію все-таки подав...
Відкрились тут же двері раю,
Із чим я їх й поздоровляю.
11.10.2006 р.

РОЗДУМИ ПЕРЕД ЗАХОДОМ
Я вже в літах й скажу вам сміло,
Про що раніше не казав,
Чим більш старіє в мене тіло,
Тим більше всіх би я кохав.
Можливо, так мені здається,
А може, так воно і є,
Що варто жінці посміхнуться –
І досі, ніби струмом б’є.
Кудись зникає втома, старість,
Неначе їх і не було,
І знову б’є той бубон щастя,
Що тяг в дитинстві за село.
Туди, де чулись закаблуки,
Туди, де молодість гула,
Де цілував нам Місяць руки
І перший раз мені дала.
Де кожна жінка – орхідея,
Де кожне личко – ясний день,
Де що не жінка, то і фея,
Що манить більше, як женьшень.
Коли душа бажає хмелю,
А серце – грому і пісень,
Ну як же ти обійдеш Нелю,
Коли такий чудовий день?
Не можу я налюбуватись
І хочу Бога запитать:
– Чому так хочеться кохатись,
Коли пора вже помирать?
26.4.2004 р.

ВДВОХ ПІД ВЕРБОЮ
Сиділи вдвох ми під вербою,
На двох було нам двадцять п’ять,
Але ні ти, ні я не знали,
Що це все мало означать?
Хотів тебе я взять за плечі,
А тут принесла мати глечик:
Ми молочка понапивались,
Отак всю ніч і прокохались.
15.6.2005 р.

ДОРОГИ
Навколо нас одні дороги
І поле липами шумить,
Ти розвела свої так ноги,
Мов хочеш потяг пропустить.
7.2.2002 р.

НЕ ВІДІРВАТЬ ОЧЕЙ
В житті я бачив сотні Лінок
І хоч мені за шістдесят,
Та від спокусливих колінок
Ще й досі жилочки тремтять.
30.11.2000 р.

ПОГЛЯД
Із-під чорних брів і вій
Стрів я карий погляд твій,
І, немов кілка хтось в душу
Застромив, не можу зрушить.
Ніби на уроці мови
Слово є, а нічим мовить.
І стою, немов прибитий,
Хоч неначе й хлопець битий.
8.7.1990 р.

ПРИНЦЕСА
Я вірив в те, що ти принцеса
І що шляхетна, як ніхто,
І хто притулиться до преса –