Квітка кохання

І тоді... ще встигнем,
І взяла за руки.
Тільки я занадто
Був нетерпеливий,
Бо від рук коханої
Йшли такі приливи,
Що і сам незчувся,
Як від того дива
Цілував я дівчину,
Щоб була щаслива.
1.11.2001 р.

В ОДНІЙ ЇДАЛЬНІ
– Чом горланить зав їдальні,
Мов під танк попала?
– Бо кухарки в неї вкрали
Те, що в діток вкрала.
5.7.1976 р.

КОЛИ БІДНЯЗІ ПРИПЕЧЕ…
У мене теж були жінки,
Яких я знав й любив по черзі,
Водив в щасливий їх танок
І з ними пив я пиво, пепсі.
Котра з них краща? Не скажу.
Для мене – це головоломка,
Бо як біднязі припече…
То очі вп’ялить… і на вовка.
Котра з них краща? Не скажу,
Жінок негарних не буває...
Тут головне, щоб був шмурдяк,
А він і вівцю прикрашає.
7.10.2003 р.

ЦВІТ ХРИЗАНТЕМ
Пробуджується ліс і молодіє вітер,
Нанюхавшись веселих хризантем.
А я дивлюсь на тебе, як на квіти,
Немов султан щасливий на гарем.
І хай весь світ сміється наді мною,
Але якби я був його Творцем,
Я б світ зробив, щоб всі були щасливі,
А ти була завжди його взірцем.
17.5.1997 р.

НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ
Йде по вулиці Оксанка
От де велич, де осанка!
Справжній витвір в світі вроди,
Найцінніший скарб природи.
Грудоньки б твої, Оксанко,
Кожну б ніченьку – до ранку...
Від світанку до світанку
Цілував без перестанку.
Я б до них припавсь невпинно,
Як мале дитя – невинно,
І, як п’є веселка воду,
Пив би вічну насолоду.
28.6.1990 р.

ШОКОЛАДКА
Світ грішним був і вічно буде,
Бо цього хочуть Бог і люди.
Бо гріх для того він і гріх,
Щоб ми в житті любили всіх.
Бо гріх – це ніби шоколадка, –
Якось мені сказала Натка, –
Отож, кінчай ти всі діла,
Якщо до тебе я прийшла:
Я шоколадку принесла.
31.7.2008 р.

ЦАРСЬКА РОБОТА
Як подивлюсь я на вас,
На своїх голубоньок,
Ой, як з радістю б допавсь
Я до ваших губоньок.
Я б пішов за вами скрізь:
І в вогонь, і в воду,
Бо люблю я над усе
«Царську» цю роботу.
Може й гріх таке писать
Ще й в святу суботу,
Боже! Як же я люблю
Царську цю роботу!
26.2.1975 р.

ЯК САМА ПРОСИТЬСЯ
Йде дівчина розхристана
І на хлопців коситься...
Як з такою в гай не підеш,
Як сама вже… проситься?
25.3.2003 р.

КОЛИ З ТОБОЮ КОХАНА
Ой, як хочеться кохатись,
До твоїх торкатись рук,
Хочу їй про це сказати,
Але серце – стук та стук.
25.3.2003 р.

АБИ СКАЗАТЬ
Аби сказать, що ти лукава,
Цього б ніколи не посмів,
А тому зовсім і не дивно,
Що я до тебе так летів.
Завжди чекав я ту хвилину
Щоб буть з тобою віч-на-віч,
І, взявши біленьку перину,
Сховатись вдвох на цілу ніч.
13.3.2000 р.

В ДУШІ ПОЛИН
Відцвітає неба синь
У твоїх очах,
А з душі гірчить полинь,
Ніби Божий страх.
Вже душа моя кричить,
Як у бурю ліс,
Хоч її і викликають
Й досі ще на біс.
21.0.1995 р.

ДЗВІН
От якби до жіночки,
Що іде над Бугом,
Бог поміг добратися
На недільку-другу.
Знаю: море ніжності
Так би заштормило,
Не пройшло б і місяця –
Жінку б занудило...
Бо на білі грудоньки,
Як морський прилив,
Боже, скільки б ніжності
Я на них пролив!
Бо на всю околицю
Від її колін,
Варто лише глянути –
Калатає дзвін.
17.12.1997 р.

ПРИГАДАВ Я ШКОЛУ
Пригадав я школу, друзів,
Пригадав я ті роки,
Як дівки гули на лузі
Й з ними хлопці-козаки.
Й хоч дівки були тендітні,
Та до них ти доторкнись,
То приліплять так у писок,
Що втікатимеш, як рись.
Може в тім була їх сила,
Може в тім їх був магніт,
Що їх й досі пам’ятаєм,
Хоч пройшло вже стільки літ.
20.3.2000 р.

ДЕ Ж ВИ БУЛИ?
Де ж ви були, мадам Марго,
Коли я був ще не жонатий,
Коли шукав ще де й кого,