Остап-комбінатор,То і він би не повіривВ чудеса стихії,Як начальство наше вмієЛюд дурить Росії.І за те лиш, що ці людиЛюблять працювати,І що їх батьки привчилиЛюдям довіряти.У яких скрізь мозолями,Неначе гвіздками,До кісток прибита шкіраВласними руками.Але так вам, люди, й треба,Щоб ви не дрімали,І себе від іноземцівВміло захищали.А тому, хто хоче жити:Не складайте руки,Пам’ятайте: там, де риба,Там живуть і щуки.Щоб карасі не дрімали.31.1.1976 р. РОЗЦВІЛА ГАЛИНАРозцвіла Галина,Як в гаю калина,Серед трав пахучих,Де біжить ріка.Горда, непокірна,Тільки Вітру вірна,Й хто б не посміхнувся їй,Каже всім: – Пока!26.1.1976 р. НОВОРІЧНЕ ВІТАННЯЗ Новим роком, з Новим щастямВас вітаю, друзі,Щоб ви всі були щасливіВ нашому Союзі!Ще бажаю всім здоров’яНа тисячоліття,Щоб Держави квітувалиЯк одне суцвіття!Всім бажаю вам удачіВ творчому єднанні,І щоб всім світило Сонце,І були бажанні!Щоб у всіх в житті збувалисьВсі найкращі мрії!Щоб до всіх вас посміхалисьГалі і Марії!Щоб у кожного стояло…Три дівки під боком,А тому і ще вітаюВсіх вас з Новим роком!10.12.1976 р. НАЧАЛЬНИКУ ЦЕХА Невже ж ти, братику, не знаєш,Що люблять всі жінки поспать,Навіщо ж ти її соромиш,Що не змогла та рано встать?Краще б до себе придивився,А сам хіба ти не такий?Хай хоч яка розставить ноги –Не обжене і молодий.30.11.1989 р. ЩОБ СПІВАЛИ ВДОВИ– Ну й нахабний! – у вдовиНе виходить з голови.– Щоб такі були нахаби,То вдовиці б всі співали.9.1.1979 р. РАНКОВИЙ ЕТЮД Все розквітло над ланами,Шепотіли в полі трави.Ніч, розбуджена громами,Пахла запахом отави.Через хвильку, ніби тіні,Розтулились чорні хмари,Сонце бризнуло промінням,Мов сріблястими дощами.Скрізь в полях озерця-цятки,У яких пташки купались,І веселим щебетаннямЗемлю рідну звеселяли.11.1.1979 р. ЩАСЛИВИЙЩасливий той, хто має міруІ знає гордості ціну,Хто любить музику і ліру,Мріє про квіти і весну.Щасливий той, хто любить працю,І знає вірності ціну,Й ніколи він – ви хоч убийте –Не впустить в душу сатану.30.11.1989 р. КИГИЧУТЬ ЧАЙКИ НАД ПОЛЕМ Кигикають чайки над полем,Пасуться в капусті кролі,Пригадую дні я ті з болем,Коли ще були ми малі.Коли ще до кожної квіткиХотілось мені підійтиІ дівчині біля повіткиУ вірності заприсягти.Але знаю те, що пройшло вже –Його вже нам не повернуть,А так би хотілось сьогодніТим подихом й ще раз дихнуть.17.5.1976 р. ОПЕРАТОРИ СМІЮТЬСЯ Горбачов добив Союз,Льонька Україну,А казав, що любить вінПісню солов’їну.Кажуть, ніби що вониЦиркачами стали,Що й на відстані бабусьВсіх пороздягали.– Та не може того буть,–Не здавалась Тася,Ану, гайда, бери торбу,Та йдем в ощадкасу.Прийшли старі, зняли гроші.Гроші всі на місці,А ви кажете злодіїПоявились в місті.Оператори сміютьсяІз бабусь стареньких.Ану, бабки, взяли грошіЙ на базар хутенько.Пішли бабки, щоб купитиНа базар машину,А ті гроші знецінилисьВже наполовину.Зникли в теї й в теї бабиЗаповітні мрії.А ти кажеш, на Вкраїні,Немає злодіїв.З нас уже по всьому світуВже сміються й кури,Що ще є такі, що вірятьПрезидентам… «дури».2.1.1994 р. КРАЇНА МІЛІОНЕРІВПриїзджає Клінтон в КиївІ питає в Кравчука:– Скільки в вас міліонерів?– Від Карпат аж до Дніпра.2.1.1994 р. МИТЬТи і не відала й не знала,Скільки мені дала та Мить,Як вперше ти поцілувала.Ще й досі все палахкотить.