Квітка кохання

І цокають підборами здаля.
Й таке від того цокання
У всіх на серці йойкання,
Що від одного погляду
Хитається земля.
А як на вас подивиться,
Мов вистрілить в… потилицю,
Що хлопці всі шепочуться,
Як в лісі ясени.
А потім ходять з ранами,
Як продавці з бананами...
І знаю: не обійдеться
У хлопців без війни.
17.6.1992 р.

ПЕРШОЦВІТ
Мов навіжений з неї він сміявся,
Розказуючи друзям і рідні:
– Я вчора з нею цілий вечір прокохався,
Сьогодні з нею соромно мені.
Бо так своїй подрузі заліпила,
Як та прийшла мене перехватить,
Що в бідної в очах аж потемніло,
Що в мене й досі у вушах дзвенить.
А я ту сповідь слухав ловеласа
І так хотів подібну десь зустріть,
Щоб та могла любую віддубасить,
Що та посміла мною володіть.
О, як я заздрив тому ловеласу,
О, де б, скажіть, собі таку зустріть?
І якщо з вас такую хтось зустріне,
То ви мені негайно сповістіть.
Тільки б такій своє довірив серце,
І хоч куди пішов би з нею в світ,
І хоч язик в такої, знаю, з перцем,
Але душа, як в полі первоцвіт.
11.8.1986 р.

ВОРОН
Гарно як тобі живеться,
Вороне, в тайзі!
Гріть не треба ранком чаю,
Смажить кудряші.
Нахилився над рікою
Й воду пий весь день,
А набридне пити воду
Жуй собі женьшень.
І ніяка тебе жаба
Не почне повчать,
Що тобі робити треба
І куди літать.
Як тобі я заздрю, друже,
Хоч убий! Завжди,
Як би я хотів мать крила
Й вільно жить, як ти!
7.7.1986 р.

ВІТЕР В КАРПАТАХ
Скоро в лісі завиє губатий,
Зачепившись за віти в пітьмі,
І помчиться, як вихор, в Карпати,
Щоб свої проспівать там пісні.
І легенда веселого краю
В білім платті опуститься з гір
І піде там по хатах гуляти,
Заглядаючи в кожного двір.
А я буду далеко-далеко
За тридев’ять земель від Карпат
Де гулятимуть білі лелеки,
І лякатимуть там жабенят.
12.7.1986 р.

НА МЕЖІ НЕЙМОВІРНОГО
Я живу на межі неймовірного,
Де мене тільки дух не носив!
Все ж для всіх був людиною вірною,
Бо людей більше всього любив.
6.6.2009 р.

ЦІЛУЙ І НЕ ЛІНУЙСЯ
– Ти сказала: цілуй, не лінись,
Як було в юні роки колись,
Як колись ти під тінню беріз
Цілував мої кінчики кіс.
Ти шептала, що будеш моя
І що будеш зі мною щодня.
А як став я тебе цілувать,
То від мене ти стала втікать...
Так чому ти мовчиш, як будяк?
Чи то я вже цілую не так?
30.6.1986 р.

ЩО Є КРАЩЕ?
У неї посмішка, як промінь.
Яку даси догану їй,
Якщо в душі, як гляне – повінь
І безкінечний буревій.
Ну, що є в цьому світі краще,
Як ти прийшла у мій садок
Й принесла повну блузу щастя,
Що й не відійдеш ні на крок.
5.5.1997 р.

ТЕБЕ ЧЕКАВ
Як я тебе чекав!
Про це хай скаже поле
І три тополі край села,
І Місяць, що у вічі коле,
Щоб ти прийшла,
Щоб ти прийшла.
18.2.2002 р.

ДЕРЖАВА В КОЖНОГО СВОЯ
Колись держава була спільна,
А зараз в кожного своя,
От як нас влада обікрала,
Ще більш як ті, що із Кремля.
18.1.2011 р.

КОЛИ ГОРЯТЬ ВОГНІ
Найкращі вірші ніччю пишуть,
Коли душа вогнем горить,
І біля тебе зорі дишуть,
І вітер з вербами шумить.
Як Сонце, втомлене за лісом
Вляглсь на соснах спочивать,
То замість нього вийшли зорі
Мене натхненням чарувать.
7.4.2003 р.

ДЕ ПОДІЛАСЬ ВТОМА?
Ти не чіпай, бо я втомилась,
Бо як зачепиш, то помру…
А як побачила Данила –
Забула зразу про біду!
Куди її поділась втома,
Де дівся біль у голові?
І знов моя брикає Тома,
Неначе кізка по траві.
6.4.2003 р.

ЯКБИ НЕ ЛІНОЩІ
І Сонце, і Місяць в очатах твоїх,
І ніченьки темної тіні.
Нам вистачить щастя одного на двох,
Якби ми позбавились ліні.
Ліг стовп телеграфний на бік і лежить,
Під дубом на поле зелене,
О, як же ще хочеться жити і жить