Квітка кохання

Коли ти приходиш до мене.
5.7.1986 р.

* * *
Чому все те, що люди люблять,
То найчастіше все те гублять?
15.8.2007 р.

ТАЄМНИЧА ЩІЛИНКА
Через очі милій в душу
Гриць все зазирає,
І аби залізти в неї,
Щілинку шукає.
А дівчина ту щілинку
Так замаскувала,
Що забула і сама те,
Де її сховала.
По дорозі йшов панок,
Що був над панами,
І сказав їй:
– А ти глянь
В себе між ногами.
Та не встигло те дівча
Зазирнуть між ноги,
Як Гаврило, мов шуліка,
Кинувся з дороги.
– Оце так тобі, так!
Ось тобі за сало!
Аби знала, як ховать…
Як у мене встало...
23.7.2001 р.

ТАЄМНИЧІ ГРУДОНЬКИ
Скажіть, чи можна надивитись
На ясні в небі зіроньки?
Отак не можу надивитись
Я на жіночі грудоньки.
Вони привабливі настільки
І сексуально-чарівні,
Що я чим більш на їх дивлюся,
То більше й хочеться мені.
Ну як же тут не зупинитись
І не сказати:
– Зачекай!
Бери у мене все, що хочеш,
Тільки ті квіти не ховай!
16.10.2001 р.

ХТО СКАЗАВ, ПОВІЇ – ЗЛО?
Хто сказав, повій не люблять,
Звідки ж сифіліс і СНІД?
Тут ще треба, вибачайте,
Розібратися, як слід.
Хто сказав, повій не люблять,
І що всі повії – зло?-
В кого ж є такі ще губки,
Щоб манили все село?
13.12.2001 р.

МОЯ ОХОРОНА
Мене Киця виручала двічі,
Це я можу всім сказати в вічі:
Перший раз, як зникла молодиця,
Хто тоді знімав всі стреси? – Киця.
Ну а другий раз, як мій суперник
Ніж заніс на мене з переляку...
Кішка, що стояла недалеко –
Вмить йому вчепилася за с..аку.
Так ото й живемо ми, Семене,
Тільки жаль, дружина не радіє,
Бо як тільки Киця біля мене –
То вона і пискнуть не посміє.
31.12.1996 р.

ЯНГОЛЯТКО
Вже скільки літ, як ми побрались,
А ніби вчора це було,
Як ми з тобою покохались
Вважав, що просто повезло.
Сьогодні, як це вже не прикро,
Дещо думки я поміняв,
Ти стала, як нестерпна видра,
Хто б міг подумать, коли брав!
Хто б міг подумать, що цей Янгол
Має, як в кішки, пазурі,
І спробуй їй скажи щось проти –
То розбіжаться і щурі!
17.9.1997 р.

КОЗА РОГАТА
Попрохав в своєї жінки
Якось похмелитися,
А вона на мене стала,
Як коза, дивитися.
Іди, – каже, – де був вчора,
Там і похмеляйся,
Ну а зараз – геть із хати,
Хоч куди дівайся!
Воля жінки – воля Божа,
Суперечить марно,
Отож, пішов у корчму я,
Де площа базарна.
Дивлюсь, жіночка гарненька
Біля мене треться:
– Підем, тебе похмелю я, –
Каже і сміється.
Налила мені грам двісті.
А як випив триста,
То вона мені призналась,
Що звать її Христя.
Так ото і познайомивсь
З тею молодицею
І пішли ми з нею в поле
Десь попід пшеницею.
А коли зайшли ми в гай,
Скинула всю ношу,
І говорить: – Відробляй
Або йди по гроші.
Та яка ото, скажіть,
В біса вже робота,
Як від неї іще більше,
Перло, як з болота?
Ну а зараз жіночкам
Хочу так сказати:
Бережіть чоловіків,
Щоб не бігли з хати!
5.5.1997 р.

ЖИВЕМ В КРЕДИТ
Живем в кредит,
Ось нам вердикт.
1.2.2011 р.

У КОЖНОГО СВОЯ МОВА
На світі у кожного мова своя:
Є риб’яча мова, зміїна, крота.
В чиновників мова, як в псів, що гарчать,
А в бідних людей, як у риб, що мовчать.
А в жінки яка? Тут вже важко сказать,
Бо вміє шипіть, і ревти, і гарчать,
Отож, якщо хочеш дружину ти мати,
Узнай, хто у неї був батько, хто мати?
26.4.1988 р.

КОЛИ ЗАСВІТЯТЬСЯ ЗОРІ
Засвітились зорі над рікою,
Де почавсь недавно сінокіс,
Як би я хотів побуть з тобою
Десь в тіні замріяних беріз.
А коли ті зорі, що на небі,
Ніч розсипле рясно по траві,
Як би я заграть хотів, кохана,
На твоїй гітарі трудовій.
21.9.2003 р.

Я ЖДУ ТЕБЕ
Я жду – не діждуся,
Чи слухавку візьмеш,
Я жду – не діждуся,