Квітка кохання

Скоро вже до божевілля
Доведе мене журба,
Ніби хтось у саме горло
Суне фінського ножа.
І не радує дорога,
І ясна небесна синь,
Лиш тривога і тривога,
Та в душі гірчить полинь.
10.9.1992 р.

БАБИНА ДЕМОКРАТІЯ
Ну куди ще більше треба
Бабам демократії,
Як вони, немов сороки,
Й так всі язикатії?
10.9.1992 р.

БОЖЕ РЕМЕСЛО
Не знаю, з чого починати,
Не знаю, що тобі писать,
Чи може й зовсім не писати,
А просто сісти й помовчать?
Не перші ми і не останні,
Таких, як ми, хоч відбавляй,
Ну, познайомились, погрались,
Поцілувались і бувай...
Поніжились недільку-другу,
Подякуй Богу і забудь,
І Бог за це нас не осудить
І ще пришле кого-небудь.
І так же само, як зі мною,
Підеш і з іншим в той же гай,
Бо певен, тільки в працьовитих
Є шанс попасти в Божий рай.
Не знаю я, з чого почати,
Не знаю, що тобі писать,
Не знаю, що тобі в цей вечір,
Моя голубонько, сказать?
Ти завтра Київ покидаєш,
І будеш – впевнений – щодня
Когось вже іншого кохати,
І так же само чарувати,
І говорити:
Я – твоя!
Й можливо, з ще більшим завзяттям
Станеш ти мужа обнімать...
Аж поки з тебе зніме плаття,
Щоб знову все з нуля почать...
7.7.1969 р.

ЯКБИ ГАРНО ПРОСИВ
Якби гарно ти просив,
То давно б уже місив...
А так тисни на педалі
І валяй як можна... далі.
4.8.1990 р.

ЧОГО ВАРТА КРАСА
Душа злетіла, як лелека,
Коли прийшла до мене ти,
І мрії близькі і далекі
З’єднали наші знов мости.
Колись ціни не знав коханню
І чого варта та краса,
Сьогодні ж всі мої бажання –
Це ти, це Сонце, це весна.
13.6.1992 р.

МОЛОДИК
О, як би я хотів, кохана,
Тебе десь в тундру відіслать,
Туди, де біленькі ведмеді
В льодах зубами цокотять.
Щоб вітер злий, як інквізитор,
У білий простір білих злив
По килиму провіз сердито
І там на тиждень залишив.
Щоб ти хоч трохи охолола
Й ледь приморозила язик,
І щоб дурниць ти не молола,
Як наступає молодик.
20.3.1990 р.

КРИК ДІТЕЙ
І скільком ще ти, красуне,
/Хай мене Господь простить!\
Зможеш всім, хто гарно всуне,
Гарну бомбу підложить?
Скільки ж ти в житті своєму
Зруйнувала вже сімей,
І невже тобі нічого
Не говорить крик дітей?
А скільком ще принесеш ти
Непоправної біди,
Й скільки ще родин зруйнуєш
Раді прихотей… біди.
10.8.1981 р.

НЕЗРОЗУМІЛІ ПОЧУТТЯ
Коли тебе немає дома,
Не можу дочекатись дня,
А як на кислий рот погляну –
Прогнав би з дому, як щеня.
Невже вона така любов?
/Аж страшно це сказать!/,
Коли кипить від люті кров –
І хочеться кохать.
18.6.1992 р.

ЯК СТАНЕ СВІТАТИ
О, як би оце у Карпатах
З тобою б хотів побувати.
І там, де шовкова травиця,
З тобою б хоч ніч покохатись.
Й солодкі, як мед, груденята,
До ранку, всю ніч цілувати,
Бо ніжності більшої, Майя,
Як в пазусі в тебе, немає.
13.6.1990 р.

МАДОННА
Найкращий в жінки інтер’єр
Там, де ховає свій бар’єр,
Оті корінчики кілець,
Які нас тягнуть навпростець
І нам такого наганяють,
Що мов в душі чорти гасають.
О, як себе перебороть,
Як перед вами ніжна плоть?
Та, що відкриє так кільця,
Що в вас аж капає з кінця.
Видно, Бог так створив Мадонну,
Щоб та була, немов ікона,
Щоб навіть сильний Одіссей
Не відірвав своїх очей.
22.3.2003 р.

ЗАПІЗНІЛЕ КАЯТТЯ
В той час, ще коли
Ти комусь була треба,
Ніхто підступить
Не спромігся до тебе,
Носилась собою
Як писана торба
І всіх посилала
Від чорта до чорта.
А зараз, як плугом
Лице розорало,
Про Петю, про Васю
Й про мене згадала.
Ну хто вже на тебе,
Скажи, кине оком,
Як ходиш ти, люба,
Як вовк, що йде боком?
Колись не могла
Собі скласти ціни,
Отож, в негараздах
Людей не вини.
Колись ти носилась