Квітка кохання

Своєю красою,
Отож, і любуйся
Сама ти собою.
24.4.1990 р.

ПРАЦЬОВИТА КИЦЯ
– Навіть важко уявити, –
Гриць до жіночки, – окей,
Скільки ти переловила
Цею кицею мишей?
– Якщо дуже хочеш знати,
Тут вже нічого язвить,
Щоб стручки, яких я мала,
Та на себе начепить,
То давно б усі кричали:
Гляньте, ген їжак біжить!
9.8.1981 р.

ЩОБ НЕ ЖІНКИ
Не знаю, любі, що б я знав,
Щоб вас-жінок не цілував?
Не уявляю свою кров,
Не будь кохання і дібров;
Не будь цих квітів, цих гаїв,
Що ніжать рученьки твої.
Тож, як приходимо ми в гай,
То хто ж з нас думає про рай?
22.5.1997 р.

ПИЛИП
На серці сум, на серці туга,
Ніби хтось душу спопелив,
Ну як же трапилось так, люди,
Що я дурепу полюбив?
Скільки на лузі паслось кізок
І граціозних, й ділових,
А я прилип, як те дурило,
От і скажіть, що не Гаврило.
9.9.1992 р.

ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙДИ!
Ти до мене прийди,
Прилети, як голубка,
І мені посміхнись
Ти, моя душогубко.
Й подарую тобі
Вічну радість кохання,
Щоб тобою також
Володіли бажання.
25.9.1989 р.

КЛИЧ ДУШІ
Коли дівчині припече,
Вона і з погреба втече.
Нема сильнішого нічого,
Як клич душі, що зве до – Нього...
21.6.2002 р.

ЗДОБА
Хлопець дивиться й мовчить,
Як Тарас з-під лоба,
Перед ним пройшло дівча,
Не дівча, а здоба.
Став, як вкопаний, мов вовк :
От так орхідея!
Але тут же і замовк –
Клята гонорея...
26.6.1983 р.

ТРЕМТИТЬ ОСИКА
Чомусь душа моя вирує,
Чомусь завжди вона бурлить.
Чому? Чого вона ще хоче,
Як в полі літо, гай шумить?!
Тремтить осика – білолика
Й при всіх на вітрі аж шипить.
О, земле ти моя велика,
О, ясний Місяцю, гаї,
Скажіть, де мила моя бродить,
В яких краях шукать її?
9.10.1968 р.

ЛЕЛЕЧИХА
Я не соромлюсь, що кохаю,
І не соромлюсь, що люблю,
Тому тебе ото й шукаю
Я половиночку свою.
Бо все життя з собою поруч
Хотів би бачити тебе –
Ту жіночку, яка дарує
Веселе небо голубе.
І я ніколи не забуду
Ту мить, як стрілися в гаю,
Коли лелека із гніздечка
Гукав лелечиху свою.
22.5.2005 р.

ЧАРІВНЕ СЛОВО
Якщо не зрадила дружина,
Це ще заслуга не твоя,
Просто, не стрівсь ще той мужчина,
Якого ждала все життя.
Нас просто так усіх привчили,
Що це моє і не чіпай,
Хоч кожний з нас стрибнуть готовий...
І ще кудись, як в Божий рай...
А якщо кожен цього хоче,
Тоді скажіть мені, хто ми?
Що брешем ми один одному
Й себе вважаємо людьми?
Тому вважаю, це – нормально
Сказать зустрічній: вас люблю...
А тій самій дозвольте думать,
Як далі діять їй в гаю.
Може на те чарівне слово
Вона чекала все життя,
Навіть, якщо вона повія,
Навіть, як замужем вона?
4.8.2005 р.

СТЕРНЯ
З того часу, як зустрілись
В ті далекі дні,
Вже тоді мені здавалось,
Що йдемо ми по стерні.
І хоч знав, що вже ніколи
Ми не будемо разом,
Та хотілось й ще з тобою
Десь пройтись поза селом.
10.6.1992 р.

ПРО ПОРЯДНІСТЬ
Всі казочки про непідступних,
То є не більш, як баєчки,
Бо всі шукають тих, що можуть,
А в казки вірять дурачки.
20.1.2006 р.

КИЇВ-ГРАД
Скільки в лузі чудо-квітів,
Стільки в небі зірочок,
Стільки в Києві моєму
Найчарівніших жінок.
То ж хожу по Київграду
І свою шукаю Ладу.
17.6.1992 р.

БІЛІ ГОЛУБКИ
Грудоньки, як білі крила,
Ти під Місяцем відкрила,
І від світла-сяйва того
Запалало все навколо.
Стало бити світло в очі,
Мов надворі білі ночі.
Все б дивився і дивився
На твої я грудоньки,
Що з-під блузи так і рвуться,
Ніби в небо голубки.
27.5.2005 р.

НЕПОТРІБНІ ГАСЛА
Я вже до тебе не спішу