Квітка кохання

Так, як це мчався я раніше,
Тобі записок не пишу
І не пишу тобі вже віршів.
Бо всі вже фарби почуттів,
Що мав, душа вже змалювала
Й пісні про тебе всі, що знав,
Моя душа позабувала.
Ти пронеслась, як метеор,
І тут же ти навіки згасла
Так, як згасає Божий день
І старі вже відживші гасла.
Усе, що мав в своїй душі,
Усе сама ти розтоптала,
Бо ти в житті моїх пісень,
Скільки я знаю, не співала!
8.2.1992 р.

РОЗІПНУ Я СЕРЦЕ
Розіпну я серце на семи вітрах,
Хай воно на милу наганяє жах,
Хай регочуть в лісі вдень і серед ночі
Сови волохаті, витріщивши очі.
І на серці милої, ніби на бандурі,
Хай всю ніч до ранку виграють амури.
Щоб кричала мила, як стара левиця,
Хай і їй не спиться, як й мені не спиться.
Грайте, вітри, грайте! Регочіть ночами,
А хто спать не хоче – смійтесь разом з нами.
9.3.1983 р.

ЯКБИ Я ХОТІВ
Якби я хотів, щоб люди
Шепотіли:«Я люблю»
Щоб кохались, веселились
І жили, немов в раю..
Як хотів би, щоб співали
Солов’ї в гайочку
І щоб всі жили на світі,
Ніби голубочки.
Щоб уся моя Планета
Красувалась цвітом,
І щоб люди посміхались
І зимою, й літом.
25.3.1975 р.

Я ЧЕКАВ ТЕБЕ
Я чекав тебе весь вечір, дівчинко моя,
Всі коханих дочекались, залишився я.
Чим же я тебе образив, розгнівив, стривай,
Що сьогодні не прийшла ти ввечері у гай?
Зорі в небі поховались, вітер налетів,
Всі закохані сміялись, тільки я тремтів.
Навіть Місяць зажурився і замовк,
Що ходив я сам без тебе, як голодний Вовк.
12.10.1962 р.

ПРО КОХАННЯ
За гордість я завжди – горою,
Але сьогодні зачекай,
Побудь хоч ніченьку зі мною
Хоч без кохання покохай.
І не питай, чому я в тебе,
Однак нічого не скажу,
Бо і сама сказать не можу,
Чому від тебе не спішу.
Ти можеш думать все, що хочеш,
Я не ображусь ні на грам,
Можеш просить усе, що хочеш
І я тобі сьогодні... дам.
Ти чуєш, як вирує кров,
Мов водопад із кручі в січні?
Ти подаруй мені любов,
А я тобі в коханні – вічність.
І не питай ти ні про що,
Просто цілуй, як маму тато,
І стану я тоді тобі
Твоїм в житті найбільшим святом.
І не питай ти ні про що,
Чого тобі не треба знати,
Я Богом створена для тих,
Хто вміє ніжить і кохати.
Цілуй мене і не лінись!
Чи треба ще якісь дебати?
Я – жінка, любий, то ж прокиньсь,
А жінку треба... цілувати.
7.4.1978 р.

ДУША КРИЧИТЬ
Ідуть дощі, гримлять громи,
Гуляють блискавки сліпучі,
Куди іти, кого любить,
Як всі, немов пантери злючі?
Душа кричить: вернись, вернись!
А розум гнівно: шльопай далі!
Кохать ніколи не лінись
І тисни ти на всі педалі.
22.6.1982 р.

МОЯ ПРИНЦЕСА
Дивлюсь й не можу надивиться
На жіночок, як небеса,
З яких завжди блищить-іскриться,
Немов з трави, нічна роса.
Дивлюсь й не можу відірватись,
/Скільки б на них я не дививсь!/,
А осінь мчиться, осінь мчиться,
Як хмарочки в небесну вись.
О, зупинись, моя кохана,
Дай хоч поніжу я твій стан!
Можливо, ти моя принцеса,
А я – твій вічний капітан.
25.9.1997 р.

ДЕ ТИ БУЛА?
– Де ж ти була у двадцять літ,
Коли моя душа палала,
І він... ще був, як замполіт
І всіх любив, яка гукала?
– О, де ти був в сімнадцять літ? –
Тепер вона його спитала, –
Коли у мене хто просив,
Нікому я не відмовляла.
О, де ти був, коли душа
Уся трояндами палала,
Коли тебе чекала я
Й кому давать? Сама не знала.
1.8.1997 р.

СВІТ ПОТАЄМНИЙ
Зазираю в твій світ потаємний
І не впевнений в тім, що він чемний,
Всі ми, хлопці і дівчата, з того ж тіста,
Бо у всіх у юні роки в плавках тісно.
А тому, коли заграла кров в твоєму личку,
То сама знімай вже краще ти свою спідничку.
21.3.2000 р.

РОКИ, ЯК ВОДА
Як жаль, що молодість не вічна,
Як жаль, що роки, як вода
Які пливуть роками в річці
З Минулого у Майбуття.
17.5.1997 р.