Квітка кохання

А друга жме на член злегка.
Заради тільки цих утіх
Бог посилає в світ нас всіх.
А як нема у вас чим гратись,
Тоді й пора у путь збиратись...
3.4.2003 р.

ПРО БІДУ ТА РАДІСТЬ
Двадцять хвилин спокійним ходом
Я від автобуса іду
Й в душі своїй, неначе в сумці,
Несу я радість і біду.
Біда вона – неначе камінь:
Важка-важка, немов болід,
А радість, ніби Сонця промінь,
Як птаха білого політ.
Проте, як горе, так і радість –
Вони частенько поруч йдуть,
І їх не викинете в кошик
Або на смітник де-небудь,
Бо, якщо викинете горе,
За ним і радощі підуть.
10.10.1998 р.

КОЛИ КОХАНА ПОРУЧ
З душі всі зникли заметілі,
Як став співати соловей,
Гасають бісики у тілі,
Як я ввірвався в царство фей.
Відразу й Сонце посміхнулось,
Що рвалось з хмарами у бій,
Як ти до мене доторкнулась
Вогнем своїх дівочих вій.
23.2.1978 р.

ЩОБ МАТИ УСПІХ...
Ти тільки тугу з себе скинь,
Невпевненість, журбу
І очі трішечки підсинь,
Й забудеш про табу.
І за свій імідж не хвилюйсь,
Ось хочу що тобі сказать:
Чим вище ти підтягнеш міні,
Тим будеш більший успіх мать.
17.1.1998 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ОСІНЬ
Там, де поле, де заводи –
Там весела осінь бродить,
Парки, скверики фарбує,
З перехожими жартує.
Підфарбовує дубочки
Й ті стоять, як парубочки.
У розквітчані сорочки
Одягла за ніч садочки,
Й ті пишаються собою,
Ніби явір над водою.
Я іду, дивлюсь, радію:
Скоро снігом все завіє,
В лід одягнуться ставочки,
Щоб не мерзли в нім линочки.
4.10.1998 р.

СПІВАЛА ВИВІЛЬГА
Вона прийшла, неначе ранок,
Щось тихо мовила й пішла,
І після того зник світанок
І розтривожилась душа.
Цвіли ромашки гордовиті,
Співала вивільга в гаю,
А стрибунці всю ніч у житі
Кожен шукав любов свою.
Цвіли ромашки в полі білі,
Куди не глянеш – скрізь жита,
Її я знав десь більше тижня
А ніби відав все життя..
28.8.1976 р.

ЗАБУВСЬ ПРО ШКОЛУ
Пішов гуляти я в діброву,
Пішов по вірші до Дніпра.
Зустрів дівчину чорноброву
Й забувсь, що в школу вже пора.
7.2.2002 р.

ВЛІТКУ В ЛУЗІ
Ой, як гарно літом в лузі
Там, де хлюпає ріка,
Де збираються всі друзі
І танцюють гопака.
Чому ж ти мовчиш, кохана,
Й не запрошуєш на вальс?
Чи забулася про мене,
Чи уже пройшов наш час?
29.8.1976 р.

ЯКЩО Є БАТЬКО І МАТИ
– Нащо мені та робота,
Нащо працювати,
Як працює в мене батько
І працює мати.
А до пенсії – О, БОЖЕ! –
Ніби до Дунаю!
Іще встигну надірватись,–
Всім сказала Рая. –
А як хлопці перестануть
Вже мене кохати,
Отоді вже я не проти
Йти і працювати.
4.10.1976 р.

ЯК ДОВГО ІДЕ ЧАС
Як довго іде час,
Як швидко летять роки,
А ми все думаємо, що
Всі вічні, як пророки.
13.3.2003 р.

МОДНИЦЯ
Я люблю завжди одежу модну,
Від якої в хлопців вічно дзвін.
Тож, нехай всі дивляться і стогнуть
Ті, у кого більш, як до колін.
10.6.2002 р.

СКРІЗЬ ЛЕДАЧІ
Хто це вам усім наплів,
Ніби повно в нас жидів?
То спитайте ви любого,
Хай покаже хоч одного!
Навіть там, де наш Подол,
Де був жид, там вже хохол.
Зникли Кацмани, Абрами
Й замість них Грицьки, Степани,
Де був Льова – там вже Лев,
Одним словом Льова вмер.
Всі на -О, на -ОВ на -УК,
Там Абрамов, там Пінчук,
Там Руденко, Червоненко,
Де був Мойша, там Мойшенко.
О, як хлопці розвернулись.
Навіть в телепередачі,
Де не глянеш – скрізь ледачі.
І не мелять, й не кують,
А, погляньте, як живуть.
9.2.2011 р.

АБИ НЕ ВЕСІЛЛЯ
– Чом деруть за світло стільки,
Ніби за солому? –
Запитав я у приймальні
Голову райкому. –
Чи то лампи більші стали,
Чи нема вугілля?
– Бо у наших Президентів
Кожен день весілля.