Іштар поступово заспокоювалася. Вона знову поклала гарну голівку йому на груди, та Володимир спитав сторожко:
— А чому ти весь час про це запитуєш?
— Хіба я вже запитувала? — здивувалася вона.
— Кілька разів. У тій чи іншій формі.
— Ви, земляни, напрочуд проникливі… Я справді занепокоєна. Культурний шок! Ти знаєш, що це таке?
— Знаю, — відповів Володимир серйозно.
— Ми ж не винні! — сказала вона, і в голосі забринів відчай. — Усі цивілізації нашої планети занепали, зіткнувшися з нами, каллокагатами. Ти ж знаєш, що тут життя розвивалося по обидва боки Полум'яного Рубежу, і роз'єднані народи тривалий час не мали контактів один з одним. Полум'яним Рубежем називають зону гарячих пустель на екваторі. На північному полюсі виник і досяг високої цивілізації мій народ, каллокагати, а на південному жили різні народи. Вони були менш розвинуті, хоча й встигли на час контакту з нами створити високу культуру, оригінальну писемність, прекрасний живопис. Коли каллокагати побудували великі броньовані машини з термопокриттям, перші наші дослідники вирушили в зону пустель. І виявили за Полум'яним Рубежем такий самий світ з братніми по крові народами, з містами і країнами! Ті народи жадібно потяглися до нашої більш високої культури, а ми з радістю віддавали їм скарби знань. І… ніхто не помітив, як настало різке виродження всіх цих народів. А коли схаменулися, було пізно. Згодом це явище назвали культурним шоком. Та ми ж не винні, Володимире! Ми не винні!
— Заспокойся, — сказав він. — Тепер я розумію…
— Так, — сказала вона і схлипнула, — я дуже боюся за тебе. Коли ваш незграбний, але могутній атомний корабель зробив посадку на нашій планеті, ми всі занепокоїлися. Наша цивілізація дуже давня, має багату культуру. Тисячоліття ми здійснюємо міжпланетні польоти, за цей час заселили й освоїли всі чотири наших планети. А ви, земляни, дуже молодий народ. У вас заселена лише одна планета, а ви вже рушили у міжзоряний простір. У багатьох народів нашої планети, що вимерли після контакту, цивілізація була більш розвинутою…
— Ні, — сказав Володимир, прислухаючись до себе, — я нічого не відчуваю.
— Ви ще зовсім юні варвари. У вас — несамовита жадоба до життя, гаряча молода кров. Тільки ці міркування й спонукали Раду зважитися на місячний іспитовий строк.
— Що ще за іспитовий строк?
— Так, коханий… За цей час повинні статися зміни у психіці. На щастя, ще оборотні. І сьогодні цей місяць закінчується… Я так хотіла провести День Рішення тільки з тобою, щоб нічого не чути, не знати…
— Заспокойся, — сказав він, відчуваючи, як серце могутніми поштовхами гонить гарячу кров. Заспокойся! Ми, земляни, не такий уже слабенький народ. І не думаю, щоб ваша суперцивілізація так просто здолала дух Людини.
— Хотіла б вірити, — сказала вона сумно, — хотіла б вірити…
Вони вбігли до залу, коли головуючий надав слово Верховному Психологу.
— Браття! — почав той глухо, і його глибоко запалі очі хворобливо засвітилися. — Настав час великого Рішення. Час, якого так чекали всі: на далекій Землі і в системі наших планет…
Володимир прошепотів Іштар:
— Як для Верховного Психолога, міг би бути не таким недорікуватим.
Та стиснула його руку, але нічого не відповіла.
— Цей час настав, — говорив психолог, — якого всі чекали і боялися. Боялися, тому що всі ми несемо відповідальність за зникнення шенарів, вуків, чернезян, леєнидів. Так ось, — він передихнув, ніби не наважуючись висловити рішення, — так ось, щоб не зловживати вашим терпінням, повідомлю узагальнені дані наших медиків. Наша цивілізація, — він оглянув зал палаючими очима, — наша цивілізація, вірніше, надцивілізація, якщо користуватися термінологією наших гостей, — так ось, ця надцивілізація на їхню цивілізацію… Він зробив паузу, і Володимир знову відзначив дивну недорікуватість промовця. — …на їхню цивілізацію… пригнічуючого впливу не справляє!
Тиша вибурхнула радісними вигуками. Каллокагатяни обнімали й цілували один одного. Нарешті знайшовся народ, який встояв перед їхньою могутньою культурою!
Володимир знав, що по всій Системі каллокагатяни вітають один одного. Скільки друзів!
Іштар заплющила очі і щаслива пригорнулася до нього.
І в цей момент знову загримів голос Верховного Психолога.
— Отже, психіка землян встояла. Проте… не встояла наша! Так, це неймовірно, але ми самі опинилися в становищі шенарів, леєнидів та інших народів, що зникли з планети. Культурний шок обернувся проти нас самих. Медики помітили перші зрушення в колись монолітній психіці каллокагатян. У тих, які були в контакті із землянами. Так! Гаряча кров юних варварів виявилася сильнішою за нашу давню культуру…