Він кидав і кидав важкі слова у принишклий зал. Іштар з німим подивом дивилася на Володимиру. Як? Психіка людей з планети Земля не тільки встояла, а й руйнує їхній світ?
І раптом збагнула всю невідворотність сказаного Верховним Психологом. Вона гарячково вчепилася в рукав свого могутнього друга, їй хотілося стати маленькою дівчинкою, котрій нічого не треба робити, за яку все вирішують дорослі…
А голос ученого гримів над притихлим залом:
— Рада вже прийняла рішення. Земляни повинні негайно облишити планету і наш сектор космосу. За добу! А нам довго, дуже довго доведеться витравлювати пам'ять про могутніх чужинців…
Іштар тихо плакала у Володимира на грудях. А він бачив бліді обличчя каллокагатян, чув придушені прокльони. Щоправда, зрозумів Володимир, гнів був спрямований не проти землян. На цьому рівні розвитку пошуки контактів з іншими цивілізаціями стають життєвою необхідністю. Інакше деградація. Так уже було з ізольованими народами. Проте знайти іншу цивілізацію — значить згубити себе ще швидше. Або її. Або-або!
Він раптом відсторонив Іштар, розштовхуючи каллокагатян, кинувся до трибуни. Верховний Психолог поспішно поступився місцем, тільки-но землянин наблизився.
Володимир стиснув край трибуни. Щось тріснуло, на килим посипалася тирса. У руках опинився уламок полірованого дерева. Каллокагатяни, наче зачаровані, не могли відвести погляду від побілілих од збудження очей землянина.
— Ви! — крикнув Володимир гнівно. — Розумники! Мільйоннорічна цивілізація! Сидите, ожирілі, в теплих гніздах, вигадуєте теорійки. Все просто і зрозуміло, все вкладається в схемки. І розмножуєтесь за планом, це у вас зветься — будь вона проклята! — гармонією. На все є розумні відповіді, все для вас збагненно. Та провалитися мені на цьому самому місці, ніякі сили Галактики не віднімуть у мене дівчину, з якою я збираюся одружитися! Плювати на суперцивілізацію, на всю вашу історію, коли ви схвалюєте таку несправедливість. Зброєю Землі, зубами буду битися! І вона буде битися. Культурний шок? Це для вас, тупаків, культурний шок! Іштар після знайомства зі мною стала кращим художником вашого клятого світу! І це ви називаєте культурним шоком?! Для вас це шок. Я тепер вартий сотні найкращих інженерів Землі, як Іштар — сотні ваших мазіїв. Ми і розкрилися лише завдяки одне одному. Яким би я залишився, коли б не зустрів дівчину вашої планети! Я благословляю цей культурний шок, який робить людей в сотні разів кращими!
Він бачив, як Іштар, піднялася з місця і, не відриваючи від його обличчя дивно-напруженого погляду, пішла до трибуни. Обличчя її було бліде, у великих очах виблискували сльози.
Володимир різко зійшов з трибуни.
— Не плач! — сказав дівчині, взявши її лице в свої долоні. — Вони дорого заплатять мені за кожну твою сльозинку!
— Ми не розлучимось… — шепотіла вона, вчепившися у вилоги грубого космічного костюма, — ми все одно не розлучимося… Я піду за тобою всюди…
Володимир побачив батька Іштар, що шкандибав до нього по проходу.
На обличчі старого була розгубленість.
Він підійшов ближче, торкнувся рукава землянина.
— Але… чим ви тоді поясните? Вгамуйте пристрасті, ви нас довго і старанно ображали, проте ніхто не образився. Ось вам перша перевага давньої цивілізації, усі добре розуміють ваш стан… То чому ж ваша дівчина, а наша співвітчизниця, нічого згубного не виявила? І, судячи з ваших слів, навіть розквітла?
Володимир похмуро дивився на сивоголового чоловіка, намагаючись опанувати себе. Звідки знає причину? Знає — і все.
Відчуває! Адже так було? Він зробив за цей час безліч винаходів і вдосконалень, а Іштар зуміла створити шедевр живопису. Але до своєї зустрічі обидва — нічого критися — були досить звичайними істотами.
І раптом у мозку, який усе частіше і частіше видавав дивовижні рішення, спливла слабка тінь, нарешті викарбувалася в чітку ясну думку…
— Ви купили курку, а вона несе золоті яйця! — закричав він. — Руки його ніжно притискали до грудей дівчину, яка ще плакала. Чому обов'язково ви — нас або ми — вас? Тут же найелементарніший симбіоз, коли виграють обидві сторони! Чуєш, Іштар, не плач, ми з тобою витягли виграшний квиток. Але володіти ним можемо тільки разом. Наші народи можуть стати симбіонтами! Ви уявляєте, які тут можливості?
Він оглянув сяючим поглядом присутніх. І тільки одна людина лишалася похмурою. Потім вона — це був Верховний Психолог — різко піднялася й вийшла із залу.