— Не зовсім, — відповів Деніс.
— Отже, ви, певно, не чули новин, — сказала Карен. — Елбурґон далеко на півночі, так?
Незабаром ми дізналися, що вона мала на увазі королівський візит, до якого вже почали готуватися. Спадкоємець престолу Едуард, принц Вельський, збирався відвідати Кенію наприкінці вересня разом зі своїм братом Генрі, герцогом Глостерським. Деніс мав узяти їх обох на полювання.
— Королівське сафарі? — запитала я.
— Імовірніше — королівське фіаско. Ви навіть не уявляєте масштабів приготувань.
— Така можливість буває раз у житті, — різко сказала Карен.
Її шаль була малинового кольору, з візерунком із переплетених темно-синіх ниток. Карен тримала її перед грудьми так міцно, ніби затулялася щитом.
— Якщо тобі не потрібна ця робота, можеш віддати її Брору.
Менсфілд струсив невидиму пушинку зі своїх штанів, й досі ще стурбований новинами про Майю Керберрі. Деніс мовчав. Я могла лише здогадуватися, наскільки знехтуваною почувалася Карен, поки Менсфілд та Деніс не пішли всередину, щоб замовити нам столик для обіду.
— Це один із найвизначніших моментів у нашій історії, а він не хоче ставитися до цього серйозно.
— Він ніколи не зносив метушні й помпезності, — сказала я. — Припускаю, що там створено з десяток різних комітетів і підкомітетів, які мріють врахувати кожну дрібницю аж до пересувного умивальника.
— Але в цьому випадку сафарі має не головне значення. Це світській захід десятиліття. А можливо, й століття.
— Ви ж знаєте, Деніса ніколи не цікавили вечірки.
Але я не зрозуміла головного.
— Брор знову одружився. Я завжди боялася появи іншої баронеси Бліксен, і це сталося в найжахливіший момент. Розлучених жінок не вітають у Будинку уряду на головному святкуванні. Тепер бачиш, як усе це нестерпно.
Вона знову й знову стискала руки. Суглоби на її пальцях побіліли.
— Ви хочете, щоб Деніс одружився з вами, — тихо промовила я, нарешті все розуміючи.
— Він відмовляється.
Вона дуже холодно розсміялася, й це був жахливий звук.
— Якщо він не хоче тепер — заради цього, заради мене, — значить, уже ніколи цього не зробить.
50
ротягом наступних кількох місяців я намагалася думати лише про наших коней, особливо про Посланця, який, здавалося, що не день опирався мені дедалі менше. Ніхто б не сказав, що його приборкано, але часом уранці, коли я їхала на ньому верхи, відчувала в рухах його округлої гладенької спини щось подібне до поблажливості. Можливо, я досі йому не подобалась, або він і зовсім не визнав мене, але я почала думати, нібито кінь зрозумів, чого саме від нього хочуть, і, можливо, незабаром забажає того самого для себе.
Одного ранку, коли я вже передала Посланця його конюхові, мені назустріч вийшла Емма в широкому, мов парасолька, капелюсі від сонця.
— Ти добре почуваєшся? — запитала вона з дивним виразом обличчя.
Цілком на неї схоже. Навіть не привіталася.
— Авжеж, — відповіла я, хоча цієї ночі, коли Менсфілд поїхав до міста в справах, я відчула, як до горла підступила хвиля нудоти, й ледь устигла встати з ліжка, як виблювала.
Коли Менсфілд повернувся додому, то знайшов мене скорченою на підлозі й занадто кволою, щоб самотужки підвестися. — Може, звернемося до лікаря в місті? — занепокоївся він. — Не треба. Я просто щось не те з’їла. Мені лише треба трохи полежати.
Він відвів мене до ліжка, поклав під потилицю вологого рушника та засунув штори, щоб я могла відпочити. Але по тому, як він ніжно поцілував мене в долоню та вийшов до іншої кімнати, я довго дивилась у стіну й думала. Звичайно ж, я була вагітна. Відчуття було тим самим, що й тоді, в Лондоні. Якимось чином Емма запідозрила це раніше, ніж я сама зрозуміла.
Я знала, що потрібно сказати про це Менсфілду, але після того випадку з Посланцем та його реакції на смерть Майї Керберрі, боялася цього. Вагітність лише посилить його занепокоєння. Це точно. А якщо він хоче не просто сповити мене, а загнуздати? Що тоді?
Поки я непокоїлася та вагалась, Менсфілд, зрештою, здогадався.
— Хіба ти не щаслива, люба?
Він узяв мене за руки й глянув у вічі.
— Ми лише почали нашу справу, — намагалась пояснити я. — Ще так багато чого треба зробити для ферми та коней.
— Хіба маленька перерва завдасть значної шкоди? Коли ти будеш готова повернутися, коні чекатимуть на тебе.
Ми лежали в темряві у нашому ліжку. Його біла піжамна сорочка, здавалося, пливла й стрибала перед моїми очима.