— Вони там нахабно паслися вздовж річки. Кілька секунд замінили тижні розвідувань. Лише кілька секунд.
Наступного ранку Деніс та Камау вилетіли знову, цього разу додому. Гільда дала їм із собою купу товстошкірих кенійських апельсинів, які Камау тримав на колінах, коли пропелер почав крутитись, а двигун загарчав від дотику кінчиків пальців Деніса до дроселя. Він швидко злетів і зробив два кола, перш ніж зник із поля зору.
Я спала в котеджі Деніса, й мені нічого не снилося. Рута розбудив мене стукотом у двері.
— Ти чула щось від Бедара?
— Ні, — сонно відповіла я. — А мала чути?
— Не знаю, — сказав він.
Він щось відчув. Так само, як і Том.
Гірчично-жовті крила «Мота» один раз гойднулися й зникли з поля зору. Деніс назвав свій літак «Нціґе», що означало «сарана» — легка, мов вітер, швидка та незворушна. Ця чудова машина мала літати вічно, так само як і Деніс, але за півтора кілометра на північ без жодної причини, якої потім так ніхто й не дошукався, ввійшла в штопор на низькій висоті. Можливо, зіпсувався важливий кабель або пілот чомусь не здолав потоків вітру. Можливо, надто різко маневрував на дуже низькій швидкості чи не впорався з керуванням із багатьох інших причин. Усе, що було відомо, це те, що літак упав майже вертикально, з силою врізався в скелястий ґрунт поблизу пагорба Мваканґале та вибухнув від удару. Усе охопило полум’я. Коли Коули за димом знайшли ту місцину, там не лишилося нічого: ні від тіла Деніса, ані від хлопчика. «Мот» був розбитий. На обгорілій землі лежали всього кілька почорнілих апельсинів. А ще під вітерцем тріпотів обвуглений тоненький томик поезій, що випав із уламків.
Гільда Коул упала на коліна й зігнулася навпіл. Того самого дня в неї стався викидень. На шляху до Вої загинуло три душі, й жодна не була моєю.
62
арен поховала Деніса там, де він і хотів, — на гребені Ламвії, що тягнеться вздовж хребта Нґонґ. Могила мала бути на вершині крутого схилу, й носії труни постійно спотикалися, адже туди було важко дістатися. Карен ішла попереду, а потім стояла біля червоної, схожої на рану ями, поки в неї опускали труну. Я заціпеніла й не могла говорити ні з нею, ані будь із ким.
День був до болю ясним. Нижче хребта виднівся мідно-червоний схил, який скочувався до рівнини. Бліда ділянка шляху нагадувала мотузку, кинуту просто з хмар, або змію, що невтомно тягнулася до Кіліманджаро.
Навколо могили Деніса гойдалися пишні трави. Вони мов тасьмою облямували два темні силуети — тіні двох орлів, що кружляли над нами дедалі ширшими колами.
Провести Деніса в останню путь приїхали з Найробі, Ґілґіла, Елдорета та Найваші — сомалійці, кікуйці, білі горяни, мисливці, зброєносці, мандрівники й поети. Кожного щось захоплювало в Денісі. Він завжди залишався собою, і його шанували так само, як цих орлів і ці трави.
Під час короткої служби Карен стояла, схиляючи голову на груди, і я відчула майже нестримне бажання підійти до неї. Я була тут єдиною людиною, яка знала, кого вона втратила в Денісі; й вона також була єдиною, хто міг би зрозуміти силу моєї туги. Але я все ж таки втрималась і не підійшла. Тепер її публічно визнали Денісовою вдовою. Боги могли відібрати його в неї, але по смерті вона відвоювала його назад. Тепер ніхто не міг заперечити їхнього зв’язку, засумніватися в силі її кохання або в тому, що цей чоловік по-справжньому належав лише їй. Одного дня вона напише про нього — напише йому, і це поєднає їх уже назавжди. І на тих сторінках не буде мене.
Я виплакала море сліз та, як і Карен свого часу, думала, що більше не зможу зронити й сльозини, та моє горе того дня від сліз стало ще страшнішим.
Коли служба скінчилась і всі пішли схилом донизу, в «Мбоґані», я затрималася, щоб узяти з могили Деніса жменю пилу, червоного, мов кров, і старшого за самий час.
Він був сипучим і прохолодним, я брала його в руку й пересипала крізь пальці.
Тепер не мало жодного значення, чи було щось власницьке в печалі Карен та в її любові до Деніса. Моя любов до нього не була кращою — врешті я це зрозуміла. Ми обидві хотіли дістатися до сонця й упали на землю, відчули гіркоту й печаль. Деніс не належав ні їй, ані мені.
Він ніколи нікому не належав.