Видавництва «Белентайн Букс» та «Пінґвін Рендом Гауз» — кращі з усіх, які лишень можна знайти; там працюють найвідповідальніші люди, просто найкращі в своїй справі. Висловлюю безмежну подяку чудовій Ліббі Мак-Гір, а також Кім Гові, Дженніфер Гершлі, Сьюзан Коркоран, Дженніфер Гарза, Терезі Зоро, Квінн Роджерс, Деборі Фоулі, Паоло Пепе, Бенджаміну Драєру, Стіву Мессіна, Крістін Фасслер, Тобі Ернсту, Анні Бауер, Марку Магуайру, Каролін Меєрс, Лізі Барнс і, звичайно, незамінній Приянці Крішнан. Я вдячна С’ю Бетц за її ретельне й продумане технічне редагування, Дані Бланшет — за цікавий дизайн внутрішнього наповнення та Робін Шіф за просто приголомшливо гарну обкладинку оригінального англійського видання. Величезне спасибі Джині Центрело за виступ на мій захист, коли це було конче необхідно, а також нашому чудовому відділові продажів за щиру любов до книжок і своєї справи загалом, за те, що моя книжка дійшла до книгарень і читачів.
Я багато чим завдячую команді літературної агенції «Барер Лайбрері», а саме Джеммі Парді, Анні Геллер і Вільяму Боггесу. Щиро дякую також Урсулі Дойл, Сьюзен де Суассон і Девіду Бамбрід з «Віраго»; Каспіану Деннісу з «Абвер Штайн»; Лінн Генрі, Крістін Кокрейн і Шарон Кляйн із «Даблдей Кенада» та «Пінґвін Рендом Гауз Кенада».
Мистецька фундація імені Мак-Давела надала мені розкішну резиденцію, де я закінчувала працювати над рукописом у повному спокої та зосередженні. Від Стіва Ріда я отримала багато важливої інформації про пілотування літака та польоти взагалі. Також саме він познайомив мене з твором Берил «На захід, слідом за ніччю». Звичайно, краще б йому отримати гроші чи вінтажний біплан, ніж вдовольнятися моєю щирою подякою! Завдяки досвідові Стейсі Ґір із ферми «Мейпл Крест» мені відкрився світ коней і всього, пов’язаного з їх тренуванням. Щиро їй дякую.
Хотілося б згадати із вдячністю й чудову команду з «Мікато Сафаріз», яка доклала всіх зусиль, щоб моя подорож до Кенії стала справді незабутньою. Тому вдячна Феліксу, Джейн і Деннісу Пінто, Меліссі Гордиг, Марті фон Нойдег, Ліз Вілері, Джессіці Брайда. Щиро дякую готелю «Фермонт», а саме Майку Тейлору, Алці Вінтер та всім іншим, хто надав мені притулок у Кенії: готелям «Норфолк», «Мутанґа кантрі клаб», «Сегера рітріт», родині Крейґ та «Лева вілдернес лодж», сафарі-клубу «Маунт Кенія», Ендрю та Брюсу Найтінґейлам із «Кембу коттаджис» в Ньєрр, заповіднику «Соясамбу» та наметовому містечку «Сліпінґ воріор», а також сафарі-клубу «Фермонт Мара».
Браян Ґро дуже допоміг мені з плануванням подорожі слідами Берил Маркгем, надав неоціненні коментарі щодо рукопису, а найголовніше — був мені добрим другом протягом багатьох років. На початковому етапі мені дуже допомогли зауваження та підтримка Лорі Кіні, Девіда Френча, Джима Гармса, Малени Морлінґ і Ґрега Д’Алессіо. Також мушу подякувати моїм любим друзям Шарон Дей, містеру Чаку, Бреду Бедорту, усій родині О’Хара, Бекі Ґейлорд, Лінді Монтгомері, Денісу Мачадо і Джону Сарджент, Гізер Ґрін і Карен Розенберґ за підтримку і невичерпну віру в мене. Кріс Певон кілька разів не дозволив мені вчинити дурість. Щиро дякую групі істсайдських письменників: Террі Дубову, Сарі Вілліс, Тоні Тайеру, Чарлі Оберндорфу, Карен Сендстром, Нілу Чандлеру і Джастіну Ґланвіллу — за те, що вони завжди на моєму боці.
Моя найщиріша подяка та любов — Тері Салівану, який ніколи не сумнівався в мені та в успіху цієї книги; дякую за його неперевершені вечері й за те, що він робить моє життя більш яскравим. Нарешті, я хочу подякувати моїй матері Ріті Гінкен, найкращим у світі дітям Бекету, Фіоні та Конору, які з розумінням ставилися до моєї роботи і відсутності, а також моїм сестрам. Ви для мене — все.
Про джерела
исати роман про реальних осіб — це ніби стрибати з парашутом. Багато чого підштовхувало мене: допитливість, творча уява, дивна прихильність до персонажів та, мушу визнати, — любов до польоту. Однак лише джерела допомагають мені здобути парашут. Конкретні дані скеровують мене та не дозволяють надто фантазувати. Завдяки їм я дізнаюся подробиці, які допомагають створити більш правдиву розповідь. Натхнення для написання цього роману я знайшла у винятковій книжці — «На захід, слідом за ніччю», в якій сама Берил розповідає про своє неймовірне життя. Суттєво вплинули на мою роботу й такі книжки, як «Величний вигнанець» Берил Маркгем, «Із Африки» та «Тіні на траві» Ісака Денісена, «Африканський мисливець» барона Брора фон Бліксена-Фінеке, «До самого ранку: життя Берил Маркгем» Мері С. Ловел, «Різні життя Берил Маркгем» Ерола Трзебінскі, «Берил Маркгем: ніколи не озирайся» Кетрін Гурлі, «Занадто близько до сонця: безстрашне життя Деніса Фінча Гаттона» Сари Вілер, «Ісак Денісен: життя оповідача» Джудіт Турман та «Листи Ісака Денісена із Африки, 1914-1931» в перекладі англійською Анни Борн.