Одного разу перед хатиною зупинився якийсь вершник, весь у чорному, дуже худий і похмурий.
— Чи є хто дома? — запитав він.
— Хай Бог благословить вашу похмуру милість, — обізвалась Сооткін, — але хіба ж я невидима мара яка, що ви, дивлячись на мене, питаєте, чи є хто дома?
— Де твій батько? — запитав вершник.
— Якщо мого батька звати Клаас, то він он там сіє жито, — відповіла Сооткін.
Вершник поїхав, а Сооткін сумно пішла до пекаря: чи не пощастить їй, вже вшосте, взяти наборг хліба. І як же вона здивувалась, коли, вертаючись з порожніми руками, побачила, що Клаас, веселий і радісний, їде верхи додому на коні чоловіка, одягнутого в чорне, а той іде пішки, ведучи коня за повід. Клаас одною рукою гордо притискав до себе чималу шкіряну торбину, здається, добре-таки напхану.
Злізши з коня, він щиро обійняв гостя, весело поплескав його по плечу і, струснувши торбиною, вигукнув:
— Хай живе мій брат Йост, добрий пустельник! Дай йому, Боже, щастя, здоров’я, статків-достатків! Йост благословенний, Йост щедрий, Йост смачноїжний. Чорногуз таки не обдурив!
І він поклав торбу на стіл.
Але тут Сооткін жалібно сказала:
— Чоловіче, ми сьогодні будемо голодні, — пекар не дав мені хліба.
— Хліба? — перепитав Клаас, відкриваючи торбину, з якої потоком потекло на стіл золото. — Хліба? Ось тобі хліб, масло, м’ясо, вино, пиво! Ось шинка, мозкові кістки, чаплині паштети, ортолани, пулярки, пироги, як у вельможних сеньйорів! Ось тобі пиво бочками, вино барилами! Дурний як чіп твій пекар, що не дав тобі хліба наборг, ми в нього більше й купувати не будемо.
— Але ж, чоловіче… — промовила Сооткін здивовано.
— Ну то слухай і радій, — перебив її Клаас. — Катліна не досиділа в Антверпені до кінця свого вигнання. Разом з донькою вони пішли в Мейборг пішки. Там Неле, зустрівши мого брата Йоста, розповіла йому, що ми тяжко бідуємо, хоч і працюємо не покладаючи рук. Мені сказав оцей славний посланець, — і Клаас показав на вершника в чорному, — що Йост покинув святу римську церкву і приєднався до лютеранської єресі.
А чорний вершник зауважив:
— Єретики — це ті, хто поклоняється великій блудниці[81]. Папа — порушник святого закону і зрадник. Він торгує святощами.
— Ах! — скрикнула Сооткін. — Не говоріть так голосно. Бо через вас усіх нас спалять на вогнищі.
— Отже, — знову почав Клаас, — Йост просив передати через цього славного посланця, що він їде на війну з герцогом Фрідріхом Саксонським[82], для чого набрав і озброїв п’ятдесят добрих молодців, а на війні йому не потрібно стільки грошей, бо все може трапитись, то нащо вони мають попадати до рук якогось негідника-ландскнехта. «Тому, — сказав він, — одвези цих сімсот золотих флоринів моєму братові Клаасу разом з моїм благословенням. Скажи йому, хай живе-споживає і про спасіння своєї душі не забуває».
— Атож, — мовив вершник, — тепер пора вже подумати про душу, бо Господь воздасть кожному по його ділах і судитиме по заслугах.
— Авжеж, пане, — сказав Клаас, — але ж можу я тим часом тішитися доброю новиною. Прошу вас залишитись у мене, щоб заради такого свята попоїсти добрих потрухів, смаженого м’ясця, шиночки, яку я щойно бачив у м’ясника, такої жирненької і апетитної, що в мене аж слина потекла.
— Ах, — мовив чоловік, — безумці ви! Веселитесь, тоді як око Господнє бачить путі ваші!
— Знаєш, чоловіче, — відрубав Клаас, — кажи просто, хочеш ти їсти й пити з нами чи ні?
— Для вірних тоді настане час відкрити душі свої утіхам земним, коли впаде великий Вавилон[83], — відповів той.
Сооткін і Клаас перехрестились, а вершник зібрався їхати.
Клаас звернувся до нього:
— Коли тобі вже так забаглося поїхати від нас без почастунку, то хоч поцілуй міцно від мене мого брата Йоста і охороняй його в битвах.
— Гаразд, — відказав вершник.
І він поїхав. А Сооткін пішла дечого купити, щоб найкраще відсвяткувати таке несподіване щастя. Чорногуз того дня також отримав свою пайку — два пічкури і голову тріски.
Так бідний Клаас, завдяки своєму братові Йосту, зробився багатим Клаасом. Ця новина швидко поширилась по Дамме, і канонік сказав, що це, напевне, Катліна вплинула на Йоста своїми чарами, бо Клаас, отримавши стільки грошей, нічогісінько не дав на Покров Святої Богородиці.
81
…
82
83
…