Выбрать главу

— Уленшпігелю, — сказав він, — тепер я бачу, що ти послав мене сюди, аби тільки залишитися на самоті з дівчиною. Я вдарив, як ти мені радив, сім разів по всіх стінах цієї дзвіниці ліщиновим прутом, але хоч вітер аж свистить, жодна завіса й не рипнула.

— Це тому, що їх, мабуть, змастили, — відповів Уленшпігель.

І вони поїхали в герцогство Брабантське.

5

Король Філіпп, злий і похмурий, цілими днями, а то й ночами, переводив папір і пергамент. Він звіряв їм думи свого жорстокого серця. Нікого у своєму житті не любивши і знаючи, що й його ніхто не любить, він хотів сам нести весь тягар необмеженої влади. Але цей недолугий Атлант[125] згинався під її тягарем. Тяжкі турботи знесилювали кволе тіло цього флегматика й меланхоліка від природи. Ненавидячи кожне веселе обличчя, він зненавидів і нашу країну за її веселість, зненавидів наше купецтво за розкіш і багатство, наших дворян за вільні речі, за незалежність поводження, за палкість і мужність їхньої вдачі. Він знав — йому про це говорили, — що задовго до того, як кардинал де Куза[126] у 1380 році викрив зловживання церкви і визнав необхідність реформ, обурення проти папи і римської церкви виявлялось у нас в утворенні різних сект і клекотіло в людських головах, як вода в закритому казані.

Впертий, як мул, він думав, що його воля, як і воля Божа, повинна тяжіти над усім світом. Він хотів, щоб наша країна, відвикнувши від покори, схилилася під старе ярмо, не домігшися ніяких реформ. Хотів бачити свою святу матір — римсько-католицьку церкву єдиною, неподільною, всесвітньою, без ніяких реформ і змін і без ніяких на це підстав, крім одної — що так він хоче. І він затявся на тому, як нерозумна баба. Всі ці думки не давали йому спокою навіть уночі, і він вертівся на своїй постелі, як на тернових колючках.

— Обіцяю тобі, святий Філіппе, і тобі, Господи, хоч би мені довелося зробити з Нідерландів суцільну могилу і закопати туди всіх нідерландців, вони повернуться до тебе, мій блаженний патроне, і до тебе також, пречиста Діво Маріє, і до вас, святі угодники!

І він здійснював свої задуми, намагаючись перевершити в католицтві самого папу римського, стати правовірнішим, ніж вселенські собори.

І Уленшпігель, і Ламме, і весь нідерландський народ з жахом уявляли, як десь далеко, в похмурому Ескоріалі[127], сидить цей коронований павук з довжелезними лапами, роззявленою пащею і тче свою павутину, щоб піймати їх у неї і виссати найчистішу їхню кров.

Хоча папська інквізиція за імператора Карла спалила на вогнищах, закопала живцем у землю і повісила сто тисяч християн, хоча все майно засуджених полилося, наче дощова вода з ринви, в скрині імператора і короля, цього видалося не досить для короля Філіппа. Він створив у Нідерландах нові єпархії і запровадив тут іспанську інквізицію[128].

І міські оповісники, скликаючи народ звуком сурм і литавр, читали королівські укази, що погрожували всім єретикам смертю на вогнищі, коли вони не зречуться своїх нечестивих помислів, і на шибениці, коли зречуться. А жінки й дівчата будуть закопані живцем у землю, і кати танцюватимуть на їхніх грудях.

І полум’я гніву народного спалахнуло по всій країні.

6

П’ятого квітня, перед Великоднем, панове граф Людвіг Нассауський[129], Кюлембург[130], Бредероде, цей Геркулес-гульвіса, і ще три сотні інших дворян з’явилися до палацу правительки герцогині Пармської в Брюсселі. По четверо в ряд ішли вони вгору широкими сходами палацу.

Увійшовши в залу, вони передали герцогині петицію, в якій просили її, щоб вона домоглася від Філіппа скасування указів про віровизнання, а також про іспанську інквізицію, бо інакше, заявили вони, такі укази викличуть у нашій країні незадоволення, з чого повстануть заколоти, які призводять тільки до руїни і загального зубожіння.

Ця петиція була названа «Компромісом»[131]. Берлеймон[132], який згодом став зрадником і катом рідної землі, був коло правительки і, глузуючи з бідності деяких дворян, шепнув їй:

— Не бійтесь, ваша світлість, — це ж гези.

Цим він хотів сказати, що вони збідніли чи то на королівській службі, чи то намагаючись зрівнятися з іспанськими грандами.

Щоб виявити свою зневагу до слів Берлеймона, дворяни заявили, що вони вважають за честь собі зватися гезами, бо вони збідніли на службі в короля, дбаючи про благо країни.

Вони почали носити на шиї золоту медаль, на одному боці якої був викарбуваний король, а на другому — дві руки у потиску над торбою, з написом: «Вірні королю до жебрацької торби». А на шапках і капелюхах вони носили золоті прикраси у вигляді миски й жебрацького ковпака.

вернуться

125

Атлант — титан, який тримав на своїх плечах небо (грецька міфологія).

вернуться

126

Кардинал де Куза. — Очевидно, мається на увазі Миколай Кузанський (1401—1464, кардинал з 1449 p.; Костер дату вказує неправильно); відомий учений, філософ і богослов. Був прихильником реформи католицизму.

вернуться

127

Ескоріал — резиденція іспанських королів, палац-монастир, побудований у 1563—1584 pp. поблизу Мадрида.

вернуться

128

Він створив у Нідерландах нові єпархії і запровадив тут іспанську інквізицію. — Філіпп II перебудував церковну ієрархію Нідерландів в такий спосіб, що країна опинилась ще в більшій залежності від іспанської корони.

вернуться

129

Людвіг Нассауський, граф (1538—1574) — брат Вільгельма Оранського, один із найталановитіших полководців нідерландської революції, загинув у бою.

вернуться

130

Кюлембург (Кейлембург), Флоріс ван Палландт, граф — один із найбагатших нідерландських вельмож. Саме в його замку ввечері 5 квітня 1566 р. зібралося опозиційне дворянство, яке й назвало себе «гезами» (жебраками).

вернуться

131

«Компроміс» — петиція нідерландських дворян-опозиціонерів, спрямована проти інквізиції та інших виявів іспанського деспотизму. Маргарита Пармська, налякана напруженою обстановкою в країні, змушена була прийняти цю петицію.

вернуться

132

Берлеймон Карл, граф (1510—1578) — голова Фінансової і член Державної ради Нідерландів. Завдячував своєю кар’єрою Карлові V і Філіппові II (що нагородив його орденом Золотого руна); захищав іспанські інтереси в Нідерландах.