Голоси. О, Ленін...
– Знаємо, Ленін...
– Чули ми, Ленін...
Ішвар. І сказав робітникам: «Визволившись з тюрми, ви не будете, звичайно, танцювати все життя, ви станете знов до роботи, але ви вже не будете горювати і плакати...»
Голоси. Мудро сказав Ленін...
– Добре сказав Ленін... (Співають).
Як схилиться над водою повний ущерть,
Наше буде життя – англійців смерть.
Топитимем їх коло хат у каналах,
У прокляті горла застромим орало,
Зітнемо голови і кинем у клоаки,
Одрубаємо руки — і з'їдять їх собаки.
Ішвар (під час пісні). І робітники там прогнали брамінів та радж... І плантаторів прогнали... І знай, старий, що вони змінили закони життя, що скоро у них дощова вода потече знизу нагору...
Баркер (зачувши слова пісні). Го-го... Ви чуєте, містер Скотт? Ви чуєте? Вони зітнуть нам голови, ви чуєте? Поганий індус збирається обрізати нам руки. (Підходить ближче. За ним офіцер. Пісня уривається). Ви чуєте? Нам роти замажуть калом... Калом – ви чуєте?.. Поганий індус збирається замазати рота благородному англійцеві ка-лом... Проте не бійтеся, містер Скотт, це просто хор індійських жаб.... Хіба не бачите: у них жабині горлянки і животи?.. Ось... ось... ось... Покажи горлянку! Не хочеш? (Дратує наймитів, тикаючи стеком у кожного. Помітивши, що Ішвар від дотику спалахнув гнівом). Може, удариш мене?
Кайлаш (застережливо). Ішваре!
Баркер. А-а, не хочеш? Цебто — не можеш... Ватажок не велить... (Помітивши дідка). Ти вже тут? Молодець... Містер Скотт, він уже тут...
Офіцер (теж помітивши дідка). А-а-а... прекрасно, прекрасно...
Баркер. І ви думаєте, містер Скотт, що вони справді можуть перетворити хоч одне слово з пісні на діло?.. Нічого подібного... Вони нікчемні страхополохи... Знов кажу – жаби. Го-го! Ану, в болото, ану!..
Лист... є лист. (Читає). Містер Скотт, прошу вашої уваги. (Читає голосно). «До падлюки Баркера від комітету паліїв...»
Офіцер. О!?
Баркер. «Коли ти, англійська падлюко, протягом трьох днів не задовольниш наших вимог, перше: щоб права індуса на нашій землі були не тільки рівні, ба навіть більші за права англійця...» Ви розумієте, містер Скотт?
Офіцер. О-о!
Баркер. «Друге: щоб було скасовано кару бамбуками для всіх індусів-наймитів і встановлено на три місяці для англійців; третє: щоб нам платили за роботу стільки, скільки ми захочемо. Коли протягом трьох днів цих вимог не буде задоволено, всі твої плантації, голябарі, майно, будинки підуть з димом. Комітет паліїв на плантації Баркера, 27 липня». А сьогодні перше серпня, містер Скотт, і треба сподіватись, що злодії...
Кайлаш. Такого комітету у нас нема, бабу Баркер. Таких вимог ніхто з нас не писав і не напише. Наші вимоги всім відомі: щоб права індусів були нарівні з правами англійців, щоб скасовано було кару бамбуками... щоб заробіток був справедливий, а не такий...
Баркер. Ось лист вашого комітету, собаки...
Кайлаш. Це не наш лист. Це провокація...
Баркер. Ну! (Цілиться з револьвера).
Служка. Бабу Баркер! Дим! Огонь! Великий огонь! горить голябарі... Рис горить.
Баркер. Підпалили! Містер Скотт, мерщій до телефону! Викликайте військо!
Тараоре. Запевняю білого пана: поміж нас немає паліїв...
Баркер. Го-го... Подивимось тепер на страйкарів! Правимо... через мушку... (Виймає револьвер, цілиться в негра).
Голоси. Тікаймо! Нас тепер переб'ють!
— Стійте! Ми не порушили закону...
— Ми не палії! Ми не винні!
Тараоре. Я ще раз кажу. Огонь не з наших рук у житниці білого пана...