Легенда про Леніна. Колонії

Баркер. Я не хочу з тобою говорити, чорний собако! Геть з дороги! (Зводить револьвера).

Самбо. Не треба палити огнем, білий пане.

Голоси. Геть!

Самбо хапає Баркера за руку й видирає револьвера.

Тараоре. Самбо, не руш білого... Самбо!

Самбо. Тепер він нікого не вб'є, Тараоре. Я його не вб'ю, і ти його не вб'єш. (Кидає геть револьвера).

Усі стали.

Баркер. А... он як. Озброєний напад... Гаразд! (До дідка). Будеш за свідка... Він хотів мене убити. (Вибігає).

За ним пошкандибав дідок. На середину вискакує якийсь негр і, хвилюючись, викрикує.

Негр. Горе нам! Горе нам! Тепер білий пан побіг до дроту... Там сидить злий дух. Тепер білий пан кричить у рурку злому духові – алло, алло... Клич коменданта, клич солдатів... Злий дух алло полетів туди. Злий дух алло прилетів сюди. Злий дух алло шелестить у рурці. Іде комендант, ідуть солдати, горе нам. Горе нам!

Жах, крики.

Голоси. Горе! Горе!

– Люди північного неба прийдуть, вдарять огнем, спалять наші хати.

Самбо (кричить). До оборони!

Тараоре. Так. Тепер до оборони. Самбо, мерщій на вартівню!

Самбо лізе на вартівню.

Голоси. Ніщо не врятує нас, ніщо!

– Люди північного неба непереможні!

– Їм служить злий дух алло...

– Багато злих духів алло.

Тараоре. Страхополохи! Замовкніть! Виженіть із серця, із жил дух переляку й страху – станьте, як один. Люди північного неба нас не подолають.

Голоси. У білих рушниці.

– Вони одкриють на нас очі рушниць...

– Горе нам!

Тараоре. Станьте, кажу, як один... Люди північного неба непереможні тоді, коли їм показують тремтячі спини і п'яти... А поверніться грудьми, очима, станьте стіною до них... Ну що там, Самбо?

Самбо (з вартівні). У фортецях рух... Бігають люди північного неба...

Тараоре. Єсть іще час приготуватись. Білих там не більше семи раз по десять. Нас двічі по сто. Подумайте: ми кидаємо двічі по сто каменів. Двічі по сто ловецьких списів. Двічі по сто сокир і дрючків... Подумайте: ми їх підпускаємо близько... Ось так... зовсім близенько і тоді піском в очі... Га-га! Піском... Вони будуть ходить ось так. (Показує, як ходять люди з запорошеними очима).

Самбо (з вартівні). Люди північного неба поставали в ряд. До них під'їздить комендант, іще комендант і наш білий Баркер...

Крики гніву.

Голоси. Баркер!

– Там Баркер!

– Чуєте, Баркер!

– До оборони!

Тараоре. Скоріше по зброю, несіть сюди зброю!

Рух, метушня, гамір.

Голоси. По зброю! Волю!

– По зброю! Волю!

Завіса

2

Самбо. Люди північного неба рушають. Вони повертають на дорогу до нас. Комендант попереду, іще комендант, товстий, як Тараорова свиня, і біля нього пан Баркер... Пан Баркер махає руками... Пан Баркер свариться кулаком... Товстий комендант надів на очі трубки і дивиться сюди. Трубки блищать, як у тигра очі. Курява… Вони ідуть сюди.

На кожну інформацію Самбонегри реагують то криком, то повторенням, то мертвою тишею. Підходить купка негренят, розмовляють.

Негренята.

Не плач, Маукі, дурний,

Тепер буде весело, весело.

Кажуть, білі пани принесуть нам

Блискавку, грім, і буде війна...

А ти плачеш. Ну плач, я вже не можу

Плакати. Я вже не маленький, і мені

Не годиться... Бо я буду дивитися

На війну.

Негри зносять зброю.

3

Китай. Чайна фабрика. У дворі кулі. Ждуть карального війська. Рух і тривога. Один гукає на вартового, що сидить на вартівні.

Кулі. Ван-Тіне, не спускай з ока навіть руху їхніх пальців. Кліпання вій полічи.

Вартовий (кричить вниз). Я дивлюсь, Ай-чо. Я дивлюсь, Сикун-сі... Не турбуйтесь багато... У мене очі, як ліхтарі, далеко світять...