Выбрать главу

Кулі. Де вони зараз?

Вартовий. Північний ставочок знаєш?

Ай-чо і Сикун-сі. Де саме? По цей бік, по той?

Вартовий. Де башта «лелеки» на вербі – знаєш?

Кулі. Ну?

Вартовий. От там вони зараз. Куций чорт Баркер випередив усіх на коні...

Ай і С и к. Вони близько... І половини лі, чверть версти не буде. Беріть зброю, ставайте до воріт. Вилазьте на стіни. Дзян-чен і ти, Лао, і ти, Сунь-чай, біжіть до кумирні, засядьте й чекайте, аж поки вони поминуть вас.

Дзян-чен та інші. Тоді налетіти ззаду...

Ай. Ні-ні... Аніяк не ззаду. На тобі, Дзян-чен, дробовик... Май на увазі: у нас один дробовик. Із цього одного дробовика, Чен, ти мусиш застрелити капітана і куцого чорта.

Кулі розбирають зброю і готуються до бою. Тут-таки сновигають у тривозі жінки й діти. Одна молодичка-китаянка відкликала свою тітку, плаче.

Китаянка. Я ще хочу сказати, що засохну я... Вбавиться у мене краси, тітко Хе, як у місяця, що сьогодні повний, а завтра вищербиться, післязавтра ще бі-і-льш...

Тітка Хе. Ти молода і дурна, Бо-Цюлань... У тебе гарячі сльози.

Вартовий (кричить). Ай-чо, Сикун-сі, що ви там робите? Вони вже перейшли місток... Ось вони вже підходять...

Тривога, крики, жіночий тихий плач.

Голоси. Місток перейшли.

– Вони – місток?

– Підходять.

– Вони підходять.

Вартовий. У коменданта голий меч у руках... Він махнув раз-два,.. Блиснуло. Одні заряджають рушниці... Другі щось кричать... Комендант кричить, і меч у нього знов блискавкою... Баркер... Вони біжать сюди... Троє попереду. Ай-чо, комендант націлився в мене. Ай-чо, вони стріляють і махають ру...

Постріл, вартовий хилиться, звисає з пробитою головою.

Кулі. А-а-а... Одчиняйте ворота...

Всі махають кулаками. На вартівню тим часом виліз Ай-чо, повернувся до своїх, щось кричить. Збоку через стіну перелазять солдати. Стали. Махають червоною хусткою, кричать.

Солдати. Стійте, стійте! Не треба!.. Ми одмовились стріляти! У нас теж страйк! Нас послали до вас ваші товариші!..

Тим часом кулі перепитують, то жахаючись, то радіючи.

Голоси. Хто ви?

– Хто вони?

– У вас теж страйк?

– Вони не будуть стріляти?

– Вони всі товариші!

– Комінтерн!

– Комінтерн! Всі. Товариші!

Баркер.

Яка це сила, яка ідея

Збудила їм думку,

Цих, що ще вчора

Були

Напівдикими слухняними кулі.

Що рухає ними?

Що об'єднує їх?

Що з них зробило

Небезпечну силу таку –

Дивуєшся диву!

Екран: ПРИВІТ РЕВОЛЮЦІЙНИМ РОБІТНИКАМ ТА СЕЛЯНАМ КИТАЮ!
_____________________________

Примітка

До десятої річниці Жовтня «Березіль» показав виставу «Жовтневий огляд» (прем'єра – 11 листопада 1927 р.). Композиція та постановка Л. Курбаса за творами М. Семенка, П. Тичини, М. Куліша, В. Поліщука, М. Йогансена, Ю. Смолича, Ст. Бондарчука, В. Маяковського, Й. Бехера, Е. Толлера, А. Еренштейна, Л. Рубінера, А. Штрамма. Художники В. Меллер, Д. Власюк, Є. Товбін.

Для цього огляду М. Куліш написав два драматичні етюди: «Легенда про Леніна» та одноактівку «Колонії та колоніальна політика».

«Легенда про Леніна» друкувалася окремо в журналі «Сільський театр» (1928. № 1).

Примірник «Жовтневого огляду» зберігся в березільському архіві Харківського театру ім. Т. Шевченка. Цей текст повністю надрукований уперше в журналі «Київ» (1987. № 11. Публікація й коментар М. Лабінського). Увійшов «Жовтневий огляд» і до книжки «Лесь Курбас. «Березіль». Із творчої спадщини (К. «Дніпро». 1988).

Подаємо текст драматичних етюдів М. Куліша за цим виданням.

___________________________

Тексти М. Куліша та примітка представлені за виданням – Микола Куліш. Твори в двох томах. Том 1. Київ. «Дніпро». 1990.