— Але звідки ж я маю взяти серце? — Парубок ще раз відчув себе обдуреним. З таким самим успіхом гади могли сказати йому зловити місяць рибальською сіткою.
У який спосіб мав він відшукати своє серце? Мальва, звісно, не дбала про нього, як він не дбав про серце Хани. Він сам переконався, що діється з серцем, яким ніхто не опікується, а понад те — дарованого не можна отак просто відібрати.
— Ніхто з нас не віддасть тобі свого, — сказав найбільший змій. — Люди — дивні істоти й можуть обходитися без серця, ми, однак, цього не вміємо і померли б протягом хвилини.
— Залишається ще Зміїний Король, — ствердив найстарший гад.
— Він неживий, хссс! Неживий вже тисячу літ, — засичав перший змій, той, який хотів з’їсти Кубу.
— Не є мертвим той, хто снить віками. Навіть смерть може померти з дивними еонами, — замислився найстарший. — Зміїний Король заснув, коли світ був ще молодим. Цілі століття прокотилися його спиною. Моря розливалися й щезали, гори росли й розсипалися на порох, велика крига наповзала з півночі й відступала, а він спав і спав. Врешті-решт весь обріс узгір’ями Бескиду, а його луски зазолотилися полонинами й засріблилися буковими лісами. Проте Зміїний Король навіть не ворухнувся у своєму сні й спатиме навіть тоді, коли вітер розвіє пилом весь чудовий Бескид, і знову насуне крига, і знову заллють його моря. Хіба що ще до того скінчиться час, і сонце розпухне, щоб пожерти землю. Тоді Король прокинеться, аби бути свідком кінця, як колись був свідком початку.
— І ти вважаєш, що місце для серця Зміїного Короля — в грудях цього блазня, хссс? — наїжачився перший змій.
— Абихто не здобуде серця Короля, — сказав найбільший із гадів. — Воно сховане і перебуває під охороною. Якщо йому вдасться його здобути, він доведе, що зовсім не є аж таким блазнем.
— Під охороною? — зойкнув Куба. Не так він уявляв собі виконання бажань. У розповідях Старого Мишки все діялося значно простіше: раз-два — і бажання виконане. Проте хлопець уже встиг переконатися, що в житті все відбувається інакше, ніж ти це собі уявляв; особливо якщо ти хам, син хама і хамський онук. — Хто його охороняє?
— Не клопочися цим сьогодні, — м’яко сказав сивий змій і підповз ближче. — Мрук про все тобі розкаже. Пам’ятай тільки, якщо ти справді хочеш знайти серце, не марнуй часу і не шукай слави. А тепер спи і вір зміїній вдячності.
— Мрук? Отой із казок?
Але змій не відповідав, лише підповзав ближче й ближче, втуплюючи в хлопця очі нерухомі й свинцеві, як ставок посеред котловини, аж Кубі здалося, що він тоне в тих очах, як у воді, і не було вже нічого, крім тих очей. Він зробився сонний, дуже, дуже сонний.
— Спи.
Парубок заморгав і зрозумів, що він і справді вдивляється у ставок. Вкрита мохом котловина лежала тиха і спокійна, а довкола не було ніяких зміїв.
Приголомшений, він відійшов від дзеркала води. Вмостився на м’якому моху на скельному виступі, значно вище дна котловини, на випадок якби ставок виявився ще однією мофетою або іншим проклятим джерелом, яких у Бескиді не бракує. Заснув, і не снилося йому нічого. Спокійна ніч ішла світом, пахка й дивно тепла, наче це був не листопад, а червень.
Уранці все здавалося дивним сном, наче увечері з’їв надто багато букових горішків. Його жахливо сушило, але він не хотів пити із зачарованого джерела, і згаяв багато часу, перш ніж знайшов у лісі струмок. Пив і пив; вода була солодка, а під зубами скреготіли часточки мулу. Пив ще довго після того, як угамував спрагу, бо ніщо краще не ошукує голоду, ніж вода, а пізньої осені важко знайти в лісі щось, що можна з’їсти.
— Зовсім ні, — озвався хтось за його плечима. Хлопець швидко озирнувся й побачив змія, що обкрутився навкруг букової гілки. — Ідучи вздовж струмка, ти вийдеш до терника. Люди не пам’ятають про це місце, і ніхто туди не ходить збирати терен. Колись тут було поселення, але давно вже всі вимерли від зарази, і навіть дерева, що там ростуть, надто молоді, аби пам’ятати людей. Якщо пошукаєш, знайдеш багато диких яблунь і глоду. Також весь час ростуть у лісі опеньки й хрещений гриб. Можу показати тобі місця, де зимують землерийки й польові миші. Їхнє м’ясо соковите й смачне. В лісі ти не помреш з голоду, приятелю змій.