Село спало, огорнуте ніччю. Настала та година, коли сняться найглибші сни, заховані під теплими перинами. В жодній із сусідніх хат не горіло світло. Михаїл бігав від оселі до оселі, гатив у двері й кричав:
— Відчиняйте! Іменем вельможного пана, відчиняйте!
І кожного разу відповідала йому сповнена напруженості тиша. Він добре знав, що хлопи не сплять, бо гатив у двері так, як міг би гатити у віко труни хтось похований живцем.
Він добре знав, що ніхто не відчинить.
Після якоїсь чергової хати в нього запаморочилося в голові, і він мало не впав. Насилу дочвалав до найближчої стодоли й звалився на купу соломи. Підвернув холошу штанів.
Виглядало це геть зле. Вся литка посиніла й опухла, а від сліду укусу повзла вгору червона смуга.
Михаїл з моторошним спокоєм зважив у руці сокиру. Шкода, що нема горілки, подумав. Деякі речі належить робити, лише добряче хильнувши. Але не мав ані краплини. Нічого не поробиш.
Він розмахнувся й щосили рубонув сокирою в коліно.
Біль розірвав Михаїла надвоє. На чверті, на дрібний мак. Сокира увійшла глибоко, розтрощила кістки, і її було важко вирвати. Дворовий, однак, якось її висмикнув і вдарив знову. І знову. Швидко, ще швидше. Встигнути, поки біль не огорнув його голову вогняним саваном, поки голова не зрозуміла, що діється, бо тоді все дарма, бо тоді Михаїл жахнеться і не дасть собі ради.
Навіть не було багато крові.
Михаїл умирав з кожним ударом. Нога вперто трималася тіла. Він уже знав, що не дасть тому ради.
— Дай-но допоможу тобі, — сказав Сикавка.
Михаїл подивився на нього непритомним поглядом.
— Ти помер.
— Е, ні. Всього лиш напився і спав.
Сикавка обіруч схопив сокиру й одним ударом відрубав товаришеві ногу. У Михаїла під черепом спалахнуло колюче сонце, і він вив, і вив, і вив, наче вовк. Лишень зараз кров почала цебеніти переривчастим струменем. Морцин сильніше затягнув ремені на стегні. Відрубана нога лежала обіч, дивний шматок тіла, нікому ні для чого не потрібний.
— Морцин? — видихнув Михаїл. — Де Сикавка?
— Просто напився й спить. Не балакай. Ще болітиме. — Морцин хлюпнув оливою з лампи на криваву куксу й приклав до неї гніт.
Бухнув вогонь, зашкварчав жир, довкола розійшовся чад спаленого м’яса. Михаїл зсунувся в морок у своїй голові, аби тільки далі від тіла, але Собек схопив його за комір і вирвав із темряви.
— Не засинай, бо помреш. Маєш то витримати. Відрубування ноги менше болить, ніж відстрілювання голови.
— Забирайся, — прохрипів ватажок дворових і одіпхнув Собека, який нахилився над ним. Хлопець не мав голови, але якимось чином міг і далі говорити. Як когут, якому Михаїл відрубав колись голову, а той усе ще піяв і піяв, поки вся кров не витекла. — Забирайтеся геть до всіх чортів!
Тож пішли й забрали Михаїла із собою.
У той самий час, недалеко звідти, Мацейка втискалася в зміїні обійми. Задумливо водила долонею по покритому лускою тілу чоловіка. Такий він був гарний і молодий, а його шкіра гаряча, наче вийшов просто з печі. На горищі було холодно й водночас душно, подихи Мацейки й зміїного хлопця перетворювалися в клуби пари; вставлена у віконце перетинка з риб’ячих пухирів спітніла від вологи. Але Мацейка зовсім не відчувала холоду, хоча не мала на собі нічого.
Поцілувала сплячого хлопця. Він пахнув глицею і розмарином. Ліс і трави, так. І щось ще — легка, легенька нотка оливи. Її власний запах. Мацейка зніяковіла від цієї думки, а хлопець облизав крізь сон губи. Мав роздвоєний зміїний язик і вмів робити ним чудові речі.
— Ходи до мене, — прошептала. — Зроби мені так ще раз.
І він зробив. Бо це була година, коли дівчині не відмовляють. А любов після страху смакує найкраще. Бо ж було чого боятися.
Вона навіть не пам’ятала достоту, що саме сталося після того, як з хати вийшов бандит, якого інші кликали Михаїлом. Вона перелякалася, коли дворовий Морцин встав від столу, підтягнув штани й сказав, що він не колядувати сюди приїхав, а поїсти, попити й порухатися, і що труп трупом, а розбійники розбійниками, але він хлоп і мусить. Вона перелякалася, коли він повів очима по всіх Любасівнах, бо звідкись знала, що вибере саме її. Перелякалася, коли він роздер на ній сорочку, аж вискочили білі груди. Перелякалася, коли він зареготав і наказав їй спертися об стіну й виставити зад, а потім почав задирати їй вгору спідниці, одну за другою.