Він недбало кинув блискавку у чемодан і взяв другу, дуже яскраву.
— А ось це — іншого сорту, для освітлення. Світла вона дає як лампа на триста свічок — і не перегоряє, не б’ється… Оця ось, чорна блискавка, випромінює в основному теплові, інфрачервоні промені. Зараз вона, щоправда, сіруватого відтінку, але, як тільки ми вдосконалимо такі блискавки, на вигляд вони будуть зовсім чорні.
— А вони… теє… безпечні? — запитав хтось.
Кравцов розсміявся:
— Спробуйте, потримайте в руках! — Він подивився на нас. — Ну, хто наважиться?
Треба сказати, що серед наших хлоп’ят (і це робить їм честь) ніхто не злякався. Всі подалися наперед, до чемодана.
— Ви тільки вікна зачиніть, — сказав Кравцов, киваючи на ілюмінатори. — Мої звірята можуть розлетітись. Таку вони мають непокірну вдачу…
Я обережно взяв із чемодана бузкову блискавку. Дивне це було, скажу вам, відчуття! Приблизно таке, немов ви пробуєте втримати в руках краплю ртуті. Наче і є щось у руці, а тільки трошки натиснеш — і все вислизає… Блискавки справді були майже невагомі, принаймні важили не більше, ніж дитячі повітряні кульки. Бузкова блискавка виявилась зовсім холодною, а червону важко було втримати в руках. Наш кок, що схопив її, одразу ж пожбурив назад у чемодан.
— Обережніше, товариші! Будь ласка, обережніше! — повторював Кравцов. — З ними треба поводитись ніжно. Зараз я вам покажу…
Але показати йому не вдалося. Нас — Кравцова і мене — покликали нагору, до капітана. Кравцов склав блискавки у чемодан, і ми пішли на мостик.
— Ось він, ваш “Допитливий”, — сказав Горобейчик. — Полюбуйтесь.
Милуватися, власне, було ні з чого. З води стриміли тільки верхівки щогл. “Допитливий”, наскочивши на скелі, потонув метрів за сто від острова Зламана Щелепа.
Уявіть собі дві скелясті смуги, що піднялись над морем і простяглись паралельно одна одній на чверть милі. Скелі були чорні, невисокі і стирчали, мов зламані зуби. Я добре знав цю Зламану Щелепу. Тут загинуло немало кораблів. У шторм хвилі вільно розгулювали над скелями, а вогонь невеличкого маяка, що стояв на одній із скель, було погано видно… Що й казати, Зламана Щелепа вміла добре кусатись!
— Глибина невелика, — промовив капітан. — Метрів п’ять—шість. Ну, що ви скажете, старшина? Зможемо ми витягти ці блискавки? Зважте, будь ласка, справа добровільна. Так мені з управління радіювали. Хтозна, як вони поводитимуться під водою…
— Еге ж, дуже цікаво! — підхопив Кравцов. — Ми таких експериментів ще не ставили. Поки що, треба гадати, блискавки збереглися, але… Якщо вибухне одна, бабахне і решта. Тоді від цього острівця тільки дим піде. Знаєте що? — Він повернувся до капітана: —Дайте мені акваланг, я полізу сам.
Горобейчик довго плямкав губами, потім спитав мене:
— Як ви гадаєте?
Я відповів, що готовий спуститись. Але якщо Кравцов справді може користуватись аквалангом, то краще піти вдвох, бо в цих блискавок, як зауважив сам Кравцов, непокірна вдача.
— Вирішено! — вигукнув Кравцов. — Ідемо разом.
Я пояснив йому, що на кораблі вирішує капітан.
Горобейчик ще довго плямкав губами і нудно дивився на щогли, що стриміли з води.
— Підете вдвох, — урешті сказав він. — Блискавки будете вантажити на шлюпку і звозити на острівець, он туди, бачите? Я викличу по радіо баржу, ризикувати кораблем мені не хочеться.
Мушу признатися, спершу було страшнувато йти під воду. Мені двічі доводилось розряджати міни, але це дитяча гра порівняно з підйомом блискавок. Міна — тільки чорний ящик, а ці блискавки світилися. І як світилися! Коли ми добрались до трюму і побачили їх, у мене з’явилося велике бажання мерщій дременути на поверхню… Блискавки випромінювали якесь зовсім фантастичне світло — яскраве, іскристе, тремтливе. Це було страшно, але гарно. Ви знаєте, підводний світ щедрий на красиві видовиська. Якщо, наприклад, лягти на спину і дивитись крізь невеликі хвилі на сонце, ви побачите дивовижну гру барв. Але такої краси мені ще не доводилось бачити. Я навіть не знаю, як розказати про це. Ну, скажімо, візьміть діаманти, сотні діамантів, збільшіть кожен із них до розмірів великого кавуна, киньте у воду і освітіть… Вода була зеленкувато-синя (“Допитливий”, як я вже казав, затонув на незначній глибині), дуже чиста, а блискавки випромінювали жовто-оранжеве світло. Створювалось зовсім незвичайне, феєричне видовисько: вся товща води світилася переливчастими, іскристими, сліпуче яскравими барвами — від лимонно-жовтої до пурпурової.