Посланець підвівся і пішов до виходу. Мардоній спробував заперечити, та не зміг промовити жодного слова, не зміг навіть порухати рукою. Лише Танай пройшов до виходу і зачинив за ним двері. І в цей момент до Мардонія повернулася мова, та вже не було слів. Ще довгий час усі мовчали, очікуючи вердикту Володаря степів. Та він мовчки підвівся і вийшов з залу, зачинивши за собою двері.
«Це кінець звичного для нас світу, життя ніколи більше не повернеться у своє русло. Ми на порозі нового світу, який невпинно насувається» - подумав Танай і вийшов вслід за правителем. Йому були неважливі слова старійшин, їхні думки, він знав, що вони нічого не вдіють.
***
Пройшло чимало часу з того дня, коли Шаман своєю могутністю забезпечив мир. Степи зажили своїм майже звичним життям, а імператор Сірак, перемігши всіх драконів і змирившись з втратами, знову оберігав свій народ.
Танай оселився поруч з брамою Залізних воріт, ставши її захисником за наказом Мардонія.
Одного ранку до його будинку під’їхав Казимир, правитель міста під Високим Замком.
- Доброго дня, Танай. Як життя на кордоні?
- Незвичне тут життя, та потроху звикаю. А ти куди направляєшся?
- Я прямую до Білих земель.
- Що спричинило до такого рішення?
- Мене обрали посланцем, тож я і не вибирав. - посміхнувся Казимир. - Маги дозволили нам торгівлю з ними та дали можливість побачити їхній світ.
- Я вже на нього надивився. - Танай провів рукою по дверях свого будинку. - До мене майже щодня приходять люди з Білих земель з проханням пройти крізь браму. То ж ти не перший, хто вирушає у розвідку...
- Звісно, не перший, і точно не останній. Наші світи зливаються, і цього не зупинити.
- В цікавий час живемо! - Танай поглянув на свою залізну руку і додав:
- Не кожному на долю таке випадає.
- Цікаві часи лише починаються. - Казимир осідлав свого коня. - Це новий світ для нових людей і нових героїв. А ми жителі старого часу. Ми вже неважливі.
КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЛЕГЕНДИ