Наступна стріла пролетіла поряд з шоломом вершника, котрий мчав їй на зустріч. Лицарі дістали мечі і направилися вперед, ніби знаючи, що саме їх чекає в темряві.
Їм на зустріч вийшов Староста зі списом в руках. На списі димівся пучок сухої трави. Він спокійно стояв і дивився як на нього наближалися вершники, як один замахується на нього мечем, як меч проходить крізь нього. Староста навідмах вдарив списом і вершники зникли, натомість, ззаду до нього наблизився інший лицар. Він рухався надто швидко, щоб його помітив староста. Замах - і меч влучає в свою ціль, та його збиває з траєкторії стріла.
Староста, почувши дзвін металу, навмання вдарив ліктем і попав у голову лицарю. Замах списом, та він ввіткнувся в землю, а нападник вже перехоплював меч в кількох метрах від нього. Лицар відбив ще кілька стріл і зник в темряві. До старости наближалися лицарі на конях: двоє, потім десять, потім сотня. Староста підняв свій спис, дим оповив димом обличчя і він побачив лише одного лицаря, котрий їхав прямо на нього. Розбіг, замах і кидок. Спис пролітає крізь неіснуючих нападників, аж доки не збиває з коня реального. І мара зникла, на полі залишився лише кінь та наїзник, що лежав зі списом у грудях. Староста оглянув поляну ще раз, та помітив лише Таная, котрий вийшов зі своєї схованки. Мисливець намагався помітити інших двох лицарів, та їх ніде не було. Староста направився до вбитого вершника. Місяць освітив Таная і лицаря, котрий стояв позаду нього. В той самий момент перед старостою з’явився інший лицар.
Танай потягся за стрілою, та не зміг цього зробити, так як його руку проткнуло вістря меча. Він скрикнув від болю, та зі всієї сили вдарив нападника луком. Меч вийшов з руки і мисливець повернувся до нападника, спробував дістати меч цілою рукою, та лицар виявився швидким. Від смерті його врятувала поранена рука, котрою він прикрився від удару, і котра тепер лежала біля його ніг. Мисливець відскочив від лицаря і повалився на спину.
Староста зробив кілька кроків до Таная, та помітивши іншого ворога, вдарив його ножем. Неглибока рана не завадила лицарю нанести свій удар у відповідь. Староста схилився, притискаючи руку до рани в плечі, а лицар вже добігав до Таная, котрий відчайдушно відбивав удари мечем свого нападника. Староста спробував підвестись, та знову опустився на коліно.
Танай спробував утекти, розмахуючи мечем навмання, та його втечу зупинив удар меча, глибоко розрубавши йому ногу. Мисливець знову повалився на землю. Над ним одразу з’явилися лицарі, один з них нахилився до пораненого:
- Хто тобі намалював ці знаки? - він підніс до пораненого відрубану руку.
- Як звали того, хто це зробив? Кажи, а то ти не помреш до ранку.
- Я сам їх написав! І це ще не все, що я можу, - Танай спробував вдарити нападника кулаком, та його руку перехопили і притисли до землі ногою.
- Сам, кажеш? Та такі селюки, як ти, навіть не чули про такі символи! Або ти зізнаєшся, або зараз втратиш іншу руку! - лицар повернувся до свого супутника, - Я піду перевірю чи той другий живий, а ти приглянь за цим.
Танай так і залишився лежати в траві, а його відрубана рука поряд із ним.
Лицар підійшов до старости, котрий все ще намагався сидіти і з останніх сил стискав свій меч. Він вдарив його ногою і бідолаха безпомічно звалився.
- І ти теж нічого не скажеш? Чому ви їх захищаєте? Вони вам заплатили?
Староста не відповів, а просто почав відповзати від лицаря. Той вдарив його ногою, та чоловік все не зупинявся, потім лицар нахилився і перевернув втікача на спину.
- То що ти мені скажеш, - запитав лицар дивлячись в очі, - Варто було тут помирати?
- Що я тобі скажу... - прохрипів староста ледь чутно, - Його звуть Шукач.
- Що ти там бурмочеш? Як його звуть? - лицар підняв Старосту і майже притис до себе? - Повтори, старий!
Староста усміхнувся, відштовхнув суперника і ввіткнув йому стрілу в проріз шолому.
- Кажу, їх звуть Шукач і Мандрівник, а тебе від сьогодні забудуть.
Лицар впав на землю, лише похрипівши. Староста поглянув в бік, де востаннє бачив Таная, там нікого не було. «Не встиг! Я надто старий, щоб воювати. А він занадто молодий, щоб вмирати», - сказав Староста і підняв свій меч.
Галявину знову осяяло місячне сяйво і в траві проявилися тіла - лицар, котрий лежав на тілі молодого мисливця. Староста відкинув тіло лицаря і побачив закривавленого Таная, котрий ще намагався щось сказати.
- Ти виживеш, це я тобі обіцяю! - Староста підняв Таная і закинув собі на плече, - Ми доберемося, ми тебе вилікуємо і все буде добре.
- Моя рука... - прохрипів Танай, - Вони її викинули, мою руку.