Уявіть, що ваше тіло – карта, на зразок тих, якими користуються фахівці з акупунктури. Ви можете хоча б приблизно визначити, у якій точці зосереджені відчуття? Ні, у вас нічого не вийде. Тому що вас гнітить посилене відчуття занепокоєння й невпевненості, яких легко позбутися, закуривши нову цигарку. Тепер уявіть, що ви вирішили припинити експеримент і потягнулися за пачкою, а вона – порожня. Паніка охопить миттєво, ви почнете вивертати кишені, сумки і шухляди стола, шукаючи джерела нікотину. Це – неприємне відчуття, якого ми, курці, незабаром навчимося уникати.
Так само панікують і люди, які засиджуються допізна, – вони нервують, бо, підраховуючи кількість цигарок, розуміють, що невдовзі вони скінчаться. Ви подумки, напевне, теж робили такі підрахунки: «На цій вечірці мені стирчати ще як мінімум дві години, а в мене залишилося всього чотири цигарки».
Ви розподіляєте цигарки, немов дорогоцінну воду під час подорожі Сахарою. Для вас вечірка, можна сказати, скінчилася, адже одразу після спалаху паніки ви тільки те й робите, що нагадуєте всім і кожному: рівно о такій-то годині ви підете. Загалом вечірка нібито вдалася – ви познайомилися з цікавою людиною і з’ясувалося, що серед усіх присутніх курите тільки ви двоє. Спочатку ви не переймалися тим, що він, схоже, з тих курців, які можуть і не курити. Ви навіть не надали особливого значення тому, що він навмисне не прихопив із собою цигарок. Зацікавленість новим знайомим почала зникати, коли він розпочав лекцію про частоту куріння, до того ж курив нарівні з вами, витрачаючи ваш запас, тому цигарки й скінчилися раніше. Проте найбільша прикрість, коли він постійно натякає, що багато курить лише тому, що ви подаєте йому поганий приклад!
Звісно ж, ви надто виховані, аби поставити його на місце. Але як тільки-но зрозуміли, що цигарок залишилося обмаль, то відразу припинили пригощати нового знайомого. Зрештою, ваш співрозмовник-зануда зрозумів натяк і зник. Отже, можна спокійно дістати передостанню цигарку. Аж раптом перед вами знову постає ваш співрозмовник і нахабно тягнеться за останньою – дорогоцінною – цигаркою:
– Я візьму її, можна?
– Можна?! Ну ти і свиня! Звісно, не можна!
Проте зрозуміло, ви лише так подумали. Нахаба зачепив вас заживе, але ви не хочете бути нечемною. І тому відповідаєте:
– Звісно, можна. Я (так само, як і ти) також можу жити без цигарок…
Ваш сарказм прицільно б’є по співрозмовнику, однак цигарка вже в його зубах. Тож ви залишилися ні з чим.
Будемо відверті: курці не відчувають фізичного болю, коли намагаються кинути курити, а якщо вони дійсно хочуть кинути, то позбуваються цієї звички досить легко. Це стосується не тільки вас, але й усіх курців. Однак загальновідомо, що переважна більшість курців вважає відмову від куріння надзвичайно важким, ба навіть неможливим процесом. Причина тому – страх, паніка, дискомфорт, що охоплюють вас, коли виникає бажання закурити, а ви не спроможні його задовольнити. Не намагайтеся закрити на це очі, адже ви дійсно панікуєте. Курець охоче поділиться із зовсім незнайомою людиною і цигаркою, і навіть останньою улюбленою цукеркою. Але якщо цей незнайомий наважиться претендувати на останню цигарку, а курець не побоїться бути нечемним, то відповідь, швидше за все, буде приблизно такою: «Можу запропонувати літр крові. Або навіть одну з нирок – вам варто лише попросити. Але останню цигарку?… Нізащо!!!»
Єдине, що мучить курця, який вирішив кинути курити, – це не саме бажання викурити цигарку, а неможливість його вдовольнити, тобто коли предмет прагнення – під забороною. Це своєрідні психологічні тортури, і невідомо, коли вони закінчаться і чи закінчаться взагалі. Незважаючи на їхню нематеріальність, чи ж ускладнюють вони відмову від куріння? НАВРЯД!
Розгляньмо вольовий метод детальніше. Якщо у нас є сила волі, то застосування цього методу починається зі зневіри і приреченості на безрадісне життя. Одначе ми сподіваємося, що витримаємо випробування і позбудемося залежності. Проте навіщо так страждати? Адже ми вирішили, що більше не хочемо курити. Чому ми нервуємо тільки тому, що курити не можна? Мабуть, усе через ту ж паніку, про яку ми вже говорили. Але такого тлумачення недостатньо. Ми вже з’ясували, що паніка у курців виникає лише тоді, коли вони неспроможні вдовольнити бажання закурити. Проте звідки береться паніка, якщо ми вирішили більше ніколи не курити?
Можливо, ви вважаєте, що причиною всьому нікотин – наркотик, що викликає звикання, тож у залежної людини немає іншого виходу, крім як бажати нової дози навіть після відмови від куріння. Наче цілком логічно, хоча це знову-таки нічого не пояснює. Що ж то за «бажання» таке? У нашому контексті воно може означати лише одне: «Хочу курити!» Але ж я щойно вирішив, що більше ніколи, жодного разу не захочу курити, звідки тоді це бажання? Воно позбавлене будь-якої логіки. Уявіть собі діалог двох подруг.
А: Я не проти в суботу пройтися з тобою по крамницях.
Б: І я охоче пішла б із тобою. Не люблю робити це сама.
А: Проте я пообіцяла Джонові прийти на його матч із регбі. Така нудьга… Він однаково програє, а мені доведеться стояти під дощем і вітром та переживати, аби він собі щось не зламав. І це ще квіточки! Найгірше – слухати ті дитячі пісні після матчу.
Б: Йому давно пора подорослішати, ти дарма йому потураєш.
А: Звісно, ти маєш рацію. Я вже давно попереджала, що відправлю його на матч самого. Вирішено – іду з тобою по магазинах!
А тепер уявіть, як наступної суботи перша подруга насуплено тиняється магазинами, жаліючись: «Вибач, але мені дуже хочеться подивитися гру! Не можу вже дочекатися. Сподіваюся, мені не доведеться потерпати так щосуботи».
У мене багата уява, але я навіть у нереальних фантазіях не міг би припустити ймовірність такої ситуації – і це незважаючи на те, що сам ненавиджу ходити по магазинах і обожнюю регбі. Ви скажете, що цей приклад не має жодного стосунку до вольового методу відмови від куріння. Але ж ми частенько чуємо від курців: «Годі! Мені набридла ця мерзенна звичка. Я витрачаю шалені гроші на такий “привілей” псувати собі життя. Досить, зав’язую!» Чомусь таке рішення зазвичай – одне з найпопулярніших під Новий рік. Однак у наступні кілька годин, днів і тижнів ми стаємо свідками того, як ті ж курці повторюють: «За цигарку я ладен убити!..»
Можливо, ви також пройшли через цей зовсім нелогічний процес. Зі мною таке повторювалося неодноразово. Ми називаємо це «залежність». Але саме слово не прояснює ситуації і мало чим відрізняється від спроб позбавити в цілому розумних людей звички робити безглузді вчинки!
То ж чому ми поводимося нелогічно? Ключове слово – відмова. Коли перед першою подругою постає досить делікатне завдання – як пояснити Джонові, що невдовзі він втратить її підтримку, – навряд чи вона просто скаже: «Я відмовляюся відвідувати твої матчі».
Напевно, ви помітили, що фразою «відмова від куріння» я користуюся тоді, коли йдеться переважно про вольові методи. Курцям не подобається бути курцями: на їхню думку, нелогічно вважати приємним заняттям поглинання легенями смердючого і шкідливого диму, стверджуючи, начебто він допомагає зосередитися, рятує від нудьги і стресу. Але вони вірять, що куріння дарує їм насолоду і допомагає в житті. Саме слово «відмова» припускає жертву. Безглуздо намагатися зрозуміти, чому одна страва смачніша за іншу або чому болить палець, якщо ненароком вдариш по ньому молотком, або ж чому загорається лампочка, коли вмикаєш світло. Таке ж безглуздя дізнаватися, чому цигарки нібито прикрашають свята і вечірки, чому вони допомагають зосередитися, рятують від нудьги і стресу – нам досить лише знати, що цигарки мають таку якість.
Безперечно, курці розслаблюються і знімають стрес, коли прикурюють цигарку. Якщо ви були переконані в цьому ще до того, як загасили свою нібито останню цигарку, то навіщо ж вам відмовлятися від своїх переконань? Тому й не дивно, що під час телефонної розмови чи у стресовій ситуації ваш мозок наполегливо вимагає, аби ви закурили. Не викликає подиву й те, що після добротного обіду всі, крім вас, закурюють, а ви почуваєтеся зайвим. Звісно ж, ви сподіваєтеся, що згодом ця проблема вирішиться сама собою. Але з якого дива? Адже розлука лише зміцнює кохання. Однак ви з усією пристрастю сподіваєтеся, що завдяки вольовому методу коли-небудь таки вигукнете: «УРА! У МЕНЕ ВИЙШЛО! Я ВІЛЬНИЙ!»