Таке трапляється, проте рідко. Хоча це не означає, що не трапляється взагалі. Декому вдається навіть зовсім розлучитися з куривом – ці люди з захопленням розповідають, що їм байдуже до цигарок. Їхню проблему вирішує час. Якщо їм вдається протриматися без куріння досить довго, то вони поступово призвичаюються до такої ситуації, значно рідше – страждають від абстиненції і звикають вважати себе некурцями. Одначе і в цих нечисленних випадках чимало з них зізнається, що їм бракує тієї виняткової цигарки, що викурювалася після їжі.
Саме вони – ці скиглії – залякали нас, створивши міф про вічного курця, якому ніколи не вирватися на волю. Ви помічали, що в ресторанах відвідувачам з цигарками найбільше дошкуляють саме самовдоволені колишні курці? Для них це не просто можливість обуритися, а засіб самозахисту. Дим у залі нагадує їм, що куріння для них під забороною, тож вони, принижуючи курців, стверджуються у своєму рішенні не курити.
Вольові методи даються більшості курців важкою працею, а іноді не даються й зовсім, адже нам промили мозок, з раннього дитинства привчили вважати їх складними. І якщо ви зважитеся і спробуєте застосувати один із вольових методів, марна спроба не розвіє міф, а навпаки, підтвердить його. Тому курці докладають чималих зусиль, аби кинути курити – приблизно раз на п’ять років. Саме стільки часу потрібно, щоб стерлися спогади про поневіряння.
Коли ви досягнете успіху за допомогою «Легкого способу», то, звісно ж, захочете допомогти своїм друзям-курцям. Не переймайтеся, якщо добрі новини не викличуть у них ентузіазму. Таке ставлення може бути результатом скепсису або переконанням, що на них «Легкий спосіб» не подіє. Навіть якщо друзі вірять вам, проте нещодавно вони намагалися кинути курити вольовим методом та зазнали поразки, вмовляти їх звернутися до «Легкого способу» – однаково, що пропонувати марафонцеві, який упав за двісті метрів до фінішу, півгодини відпочити, а потім таки подолати дистанцію.
Проте головна складність «вольових методів» криється в сумнівах і невпевненості в собі. Ми чимдуж беремося за роботу, сподіваючись на успіх, але не віримо в нього і нічого не знаємо напевне. Це приклад негативного мислення. Навчатися плавати важко і страшно, але ви коли-небудь бачили ейфорію дитини, яка щойно навчилася триматися на воді? Нехай навіть вона пропливла лише пару метрів, ледь не потонувши, і наковталася води? Це жодним чином не зменшує її щастя. Дитина точно знає: вона трималася на воді сама – без надувних подушок і без допомоги дорослих. Вона – пливла! І зрозуміла, що згодом, коли тренуватися, зможе здолати весь басейн і бути ще щасливішою. Ейфорію того, хто проплив свої перші кілька метрів і повірив, що рано чи пізно обов’язково навчиться добре плавати, можна порівняти хіба що з перемогою на олімпійських іграх.
Коли ви ставите собі за мету прожити рік без цигарок, то, звісно, до кінця року ви її не досягнете. Якщо ж ваша мета – прожити без куріння все життя, то очевидно, що про результати таких намагань можна говорити лише наприкінці життя. Тобто навіть якщо досягнеш своєї мети, то ніколи про це не довідаєшся! Не надто спокуслива перспектива – усе життя боятися фіаско, так і не довідавшись, переміг ти чи ні. Вольовому методу властива ще одна серйозна вада: ним користуються курці, які щиро вірять у те, що йдуть на величезні жертви. Так, вони усвідомлюють, що життя курця сповнене більше недоліками, аніж перевагами. Проте вони вірять, що куріння для них – насолода й опора. Почасти безтурботність, десь безвідповідальне ставлення до алкоголю – і вони знову опиняються в тій же пастці. Тож не дивно, що кинути курити за допомогою «вольових методів» надто складно.
У попередньому розділі я просив вас відповісти на запитання: коли ви зрозумієте, що зцілилися? Потім я докладно розглянув приклади відповідей наших пацієнтів. Очевидно, ви помітили, що бездоганних відповідей не було. Та і я лише натякав на неможливість напевне знати, що більше ніколи в житті не закуриш, поки не проживеш це життя повністю. Так звідки ж Деббі або й сам Аллен Карр знають, що більше не куритимуть?
Якщо запитати звіролова: «Чи зможете ви з усією відповідальністю стверджувати, що ніколи не потрапите ногою у ведмежий капкан?», він, напевне, не зможе чітко відповісти. А тепер трохи змінимо саме запитання: «Чи зможете ви з усією відповідальністю стверджувати, що з власної волі ніколи не втрапите ногою у ведмежий капкан?»
Швидше за все, найввічливішою з можливих відповідей буде щось на кшталт: «Яким же недоумком треба бути, щоб навмисне всунути ногу у ведмежий капкан?!» Так, звіролов усе життя боїться випадково потрапити до капкану, але його анітрохи не лякає перспектива зробити це навмисне, особливо якщо колись він уже мав нещастя побувати в ньому!
Можливо, порівняння ведмежого капкана і куріння вас не переконало. Проте я спеціально навів його для тих, хто намагається кинути курити за допомогою вольового методу. Адже вони по-справжньому вірять, що відмовляються від істинної насолоди і справжньої опори в житті. А коли вони нещасливі і їм здається, що відтепер усе їхнє життя перетвориться на низку невдач, то цілком імовірно, що в них виникне бажання закурити знову. Таке трапляється приблизно у 90 % курців. А тепер уявіть собі, що ви підсіли на новомодний фармацевтичний препарат, дозволений законом, але вам пощастило позбутися цієї залежності. Як на вашу думку, чи станете ви перейматися тим, аби знову не втрапити в цю залежність? Запевняю, що ви вже чули про цей новомодний засіб. Його назва -
Розділ 6
«Спустошення»
Саме так називають екстракт рослини, що належить до роду беладон, росте вона в Південній Америці. Це один із найсильніших наркотиків, відомих людству: досить однієї дози, аби викликати звикання. Понад 60 % дорослих тамтешніх жителів, які вживають цей наркотик, – залежні. Це сильнодіюча отрута, вона широко застосовується як інсектицид. Поступово вона руйнує імунну систему, викликає задишку і млявість, а кожну третю жертву – вбиває. Вона огидна на смак, планомірно руйнує нервову систему, викликає почуття невпевненості в собі. Загальна вартість доз, яких наркоманові вистачає на все життя, – у середньому 50 тисяч фунтів стерлінгів. А що цей наркотик дає людям? Абсолютно нічого. Можливо, він викликає ейфорію або галюцинації? Зовсім ні.
Якщо вам відомо, що таке «спустошення» і ви вірите цим фактам, то чи зможу я переконати вас спробувати його? Навіть завзяті авантюристи, хоробрі й нерозумні люди, не зважаться на експериментальну дозу, якщо повірять, що вона зможе спричинити звикання. Однак припустімо, що вам промили мозок і від народження привчили вважати, що цей наркотик має особливі переваги, а його негативний ефект проявляється, коли виникає залежність, а залежність виникає лише через багато років, тож одна доза ніяк не позначиться на здоров’ї. Тоді авантюристи, які знайдуться серед нас, можуть спробувати цей наркотик. А тепер припустімо, що ви вже чимало років страждаєте на залежність, готові підтвердити, що наркотик завдає вам шкоди, і розумієте, що вже знесилилися від потерпання. Також припустімо, що вам пощастило знайти спосіб миттєвого і простого порятунку від залежності назавжди. Чи замислитеся ви, перш ніж скористатися цим способом? А коли з’ясується, що він діє,
Ви, певне, здогадалися, що описаний мною наркотик – це наш давній друг і помічник нікотин. Швидше за все, деякі факти ви категорично заперечуватимете. Приміром, цей наркотик планомірно руйнує нервову систему, викликає почуття невпевненості в собі і абсолютно нічого нам не дає. Але, будь ласка, спробуйте певний час сприймати цю інформацію як встановлений факт. Перечитайте її ще раз, намагаючись не асоціювати з курінням. А тепер подумайте, чи готові хоча б на секунду повірити, що й надалі матимете потребу в курінні, якщо ви: