Якщо хочете, можете продовжувати курити. Вам навіть полегшає. Замість того щоб почуватися дурною і мучитися докорами сумління, ви зможете сказати рідним і друзям: «Я зробила все, що могла: прочитала книжку від початку до кінця, але курити так і не кинула». Ви зробили все, про що я чи хтось інший міг вас попросити. І тепер із чистою совістю можете продовжувати курити. Усвідомте: ви абсолютно нічого не втратите. Тому нема чого супитися, продовжуючи читати. Обіцяю: попереду на вас чекають тільки добрі новини. Вам нема чого зупинятися й пропускати абзаци або й сторінки. Навпаки, ця порада може видатися дурною, але якщо ви й досі не вирішили, що вже викурили свою останню цигарку, то книга допоможе вам відмовитися від спроб кинути курити перш, ніж ви дочитаєте її до кінця. Однак не варто зловживати цим, аби читати по рядку в день. Якщо ж ви вже викурили останню, як ви сподіваєтеся, цигарку у своєму житті, то прочитайте книжку якнайшвидше.
Коли я розповідаю про куріння цигарок – а роблю я це впродовж усієї книжки, – то маю на увазі будь-яку форму куріння, зокрема й куріння трубок, цигар, самокруток, тобто будь-яке споживання нікотину, у тому числі нюхального й жувального тютюну, пластиру чи спрею для носа.
Але якщо ви абсолютно нічого не втратите, то це ще не означає, що ви нічого не отримаєте, користуючись «Легким способом». Його переваги не лише в тому, що у ваших кишенях збережеться більше грошенят і пахнутиме від вас приємніше. Люди, яким «Легкий спосіб» уже повернув свободу, надсилають мені такі слова подяки: «Дякую за те, що подарували мені життя!» або «Моє життя почалося, коли я кинув курити».
Я отримую листи від заповзятих курців з величезним стажем (таким колись був і я) – від чоловіків і жінок, від молоді. Коли ми стаємо рабами нікотину, то не можемо думати про те, наскільки і чим ризикуємо. Безумовно, у мене, як і у вас, також було чимало невдалих спроб відмови від цигарок. Я навіть не сподівався, що коли-небудь узагалі кину курити. Поки це нарешті не відбулося. Я чекав, усвідомлюючи, що куріння рано чи пізно вб’є мене. Дивно, але думки про смерть мене майже не турбували. Я впав так низько, що смерть перестала лякати мене. Зрозуміло, мені й на думку не спадало (як, імовірно, не спадає і вам), що саме куріння довело мене до такого стану. Так, я розумів, що куріння викликає задишку, але приписував млявість і постійне почуття втоми віку і перенавантаженню. Я ніяк не міг зрозуміти, що це наслідок психологічного тиску. Навпаки, я щиро вірив, що куріння додає мені сміливості й впевненості в собі. Адже всім відомо, що пити капучино в кафе і при цьому не курити – те ж саме, що вийти на вулицю голяка. А від спроб розговорити співрозмовника на вечірці без цигарок стає просто ніяково. Я вважав, що без цигарки ніколи не зумію зосередитися. Як утекти від шаленого натовпу, якщо не можеш дозволити собі перекур? Пачка цигарок була не тільки моєю кращою подругою, але й джерелом сили. Без неї я перетворювався на медузу, губив будь-яку здатність і бажання радіти життю.
Коли ж цей туман перед очими розвіюється, ми нібито прокидаємося від страшного сну. Я вирвався з чорно-білого світу страхів і депресій у сонячний багатобарвний світ енергії, впевненості й оптимізму. Приблизно за третину століття я майже забув, як це – відчувати себе живим. Як і більшість курців, я призвичаївся до куріння, коли мені ще не було двадцяти років. А коли відчув, що перестав насолоджуватися життям, то списав це на роки й усі наслідки зрілого віку. Відмовившись від давньої звички, я сподівався стати здоровішим і реалізувати себе в житті, вірив, що ці переваги є найціннішими. Але їх перевершили інші, зокрема:
1. Презирство до себе самого змінилося самоповагою.
2. Місце невпевненості зайняла безумовна впевненість у собі.
3. Зникла чорна тінь, яка, незважаючи на всі спроби позбавитися її, розростається і не дає спокою людині, котра стає залежною після прийняття другої дози. З цієї миті ми усвідомлюємо або підсвідомо обдурюємо себе впродовж усього життя. Спочатку ми запевняємо себе, що не маємо ніякої залежності, а коли усвідомлюємо, що все ж таки потрапили на гачок, даємо собі обіцянку зірватися з нього – проте не сьогодні, а завтра. Завтра – не раніше. Трохи пізніше я поясню, чому це «завтра» ніколи не настає.
4. Час покласти край рабству. Нас настільки поглинає боротьба з суспільством (а разом і з собою), яке примушує нас кинути курити, що ми навіть не звертаємо увагу на те, чи дійсно отримуємо від куріння насолоду. Насправді ж ми сприймаємо те, що відбувається, як щось цілком зрозуміле. Ось чому ми вважаємо, що більшість цигарок викурюємо просто за звичкою. Багато хто з курців скаже, що їхня улюблена цигарка – та, яку вони викурюють після їжі. Замислімося над цим твердженням. Яка різниця між однією цигаркою та рештою цигарок із тієї ж пачки? Ніякої. Вона не відрізняється від них своїм вмістом. Річ не в тім, що курець насолоджується цигаркою після їжі, а в тім, що від інших приємних подій він не отримує задоволення, якщо вони не супроводжуються курінням. У житті людей, які не курять, нічого подібного не існує. Та й чи задоволення це? Поки що ми, коли віч-на-віч стикаємося з інформацією про наслідки куріння, рідко жалкуємо про те, що взагалі маємо цю звичку. Цигарки стають цінними тільки тоді, коли курцеві забороняють курити. Чи можна уявити собі інший вид дозвілля, крім наркотичної залежності, який би так само впливав на людину? Таке «дозвілля» спокушає тільки тоді, коли воно під забороною. А коли заборона відсутня, то сама думка про таке «дозвілля» засмучує.
Однак сума плюсів, які дає життя без куріння, переважає її окремі складові. Допоки я не кинув курити, щоранку прокидався млявим і розбитим – і це після десятигодинного сну! Мені доводилося буквально витягати себе з ліжка назустріч випробуванням і негараздам нового дня. Тепер, коли мені вже за сімдесят, я прокидаюся сповненим сил і бадьорості, з радістю думаючи про те, що на мене чекає. Ось що мають на увазі люди, коли пишуть:
«Моє життя почалося, коли я кинув курити».
Лист, сповнений надзвичайного натхнення, надіслала мені молода жінка Деббі Сек’юла:
«Я сміялася з себе: це ж треба, до чого докотилася – взялася за книжку, щоб кинути курити! Книжка здалася мені нелогічною і жалюгідною. Важко повірити, щоб науково розроблені методи відмови від куріння не подіяли, а книжка допомогла».
Як і в багатьох інших сферах життя, намагаючись кинути курити, ми часто звертаємося до так званих авторитетів, таким чином запевнюючи себе, що заради досягнення мети зробили все можливе. Але в сфері нікотинової залежності все, що нам відомо про цю пастку і способи вивільнення з неї, зазвичай суперечить дійсності.
У це важко повірити, але книжка змінить ваше уявлення про цигарки – не лише під час читання, але й на все життя. Найбільше я радію одній обставині: елементарні дані стають для нас інтелектуальними інструментами, необхідними для розуміння того, як вибратися з пастки. Знання – це сила: без нього ми губимося, а з ним – почуваємо себе переможцями. Все це Деббі передала своїми словами:
«Раптом я спіймала себе на тому, що постійно посміхаюся і не можу позбутися цієї посмішки. Перегорнувши через тиждень останню сторінку Вашої книжки, я зрозуміла, що більше ніколи не куритиму. Я зрозуміла, що вилікувалася раз і назавжди.
Відчуття було дивним. Не можу точно описати його, але впевнена: Ви зрозумієте, про що я.
Я не курю вже другий тиждень. Я весела і щаслива, як тоді, коли дочитала Вашу книжку, ба навіть більше. Мені відкрився цілий світ ароматів, смаків, енергії. Мені так добре, що в це навіть важко повірити.
Сьогодні моє життя – просто диво! Усе видається новим і чудовим. Ви відкрили переді мною ці двері, і я не знаю, як Вам дякувати!