Ви пишете про одкровення, що може спуститися будь-якої миті впродовж двох найближчих тижнів. Зі мною це сталося за лічені секунди. Більше я навіть не згадую про куріння.
Наостанок скажу ще раз: дякую Вам!
Сподіваюся, коли-небудь у мене буде можливість подякувати Вам особисто, а поки що – ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБІ ВАМ ЗА ТЕ, ЩО ВИ НАВЧИЛИ МЕНЕ ЖИТИ!
Із найкращими побажаннями Вам і всім Вашим, безсумнівно, люблячим близьким.
За багато років я отримав численну кількість таких листів. Напевно, ви пам’ятаєте розповідь про те, як я сам кинув курити:
«Коли чудо відбувається, воно схоже на пробудження від страшного сну».
У своїх листах Деббі пише: «Сьогодні моє життя – просто якесь диво!» У листах часто повторюється ще одна фраза: «Це якась магія!» Розгляньмо цих близнюків більш детально -
Розділ 3
Диво чи магія?
Насправді ж ні те, ні інше – просто складається таке враження. І це враження зберігається вже понад двадцять років. Майже третину століття я курив цигарки одну за одною. І не тому, що мені дуже подобалося курити, просто я не міг без нікотину. Безліч разів пробував кинути. Якось навіть протримався без цигарок півроку, але ніколи не відчував, що остаточно звільнився від цієї шкідливої звички. На мою думку, існують різні категорії курців, – безперечно, так вважаєте і ви. Наприклад, є соціальні курці – люди, які курять «за компанію». Досить лише глянути на них, аби переконатися, що куріння їм не до душі. Їм зовсім не подобається бути справжніми курцями. Вони просто хочуть відчувати себе частиною спільноти, тому й курять виключно разом з усіма. Ці люди завжди справляють таке враження, начебто їм некомфортно: вони ніколи не затягуються, постійно забувають збити попіл і зазвичай курять тільки ті цигарки, які «стрільнули».
Існує й інша категорія, якій заздрить кожен завзятий курець, – це ті, хто курить час від часу, дійсно насолоджуючись кожною цигаркою. Вони глибоко затягуються, але не кашляють, поводяться награно і разом із тим розкуто. Неймовірно, але їм, схоже, вистачає п’яти цигарок на день. Найбільша група, про яку я вже розповідав, – курці за звичкою. Такі люди справжнє задоволення отримують лише від двох із двадцяти викурюваних щодня цигарок. Неозброєним оком помітно, що вони не отримують насолоди від куріння, яке вже стало звичкою. Однак вони стверджують, що легко відмовляться від цигарок, якщо ті шкодитимуть їхньому здоров’ю. Далі йде моя категорія – це справжні курці. У глибині душі вони знають, що повністю залежать від нікотину, тож без цигарки не здатні радіти життю, зосереджуватися чи впоратися зі стресом. Термін «нікотиноголік» ще не прижився. Але, так само як і алкоголіки, справжні курці переконані, що хімічні процеси в їхньому організмі відбуваються інакше, ніж у решти людей. Я також думав, що курці, у тому числі я, відрізняються від інших курців особливими хімічними реакціями організму. Крім того, я знав напевне: навіть якщо я візьму себе в руки і позбавлюся шкідливої звички, то, скільки б я не протримався, все рівно назавжди залишуся курцем, якому заборонено курити.
Та згодом з моїх очей раптом спала щільна завіса: я зміг глянути на куріння як на таке, а не через призму наслідків промивання мозку. Ще не встигнувши загасити останню цигарку, я зрозумів, що вже став некурцем. Я усвідомив, що більше ніколи не потребуватиму і не бажатиму закурити. Проте я не розумів, чому це відбулося так просто. Чому я не страждав від абстинентного синдрому, який супроводжував мої попередні спроби кинути курити? Мало того що симптоми були відсутні, але й сам процес відмови від куріння мені по-справжньому подобався.
На цьому етапі ви, напевно, захочете отримати відповідь на кілька запитань. Очевидно, що перше з них буде сформульовано так: «Поясніть, що відбулося з вами і яким чином ви хочете домогтися того, щоб те ж саме сталося й зі мною?»
Як я можу досягти того, щоб і з вами відбулося те ж саме? Ніяк. Ви самі досягнете цього. Усе, що вам необхідно зробити, – дочитати книжку, втамовуючи свої упередження. Та це не означає, що ви мусите покірно виконувати всі мої настанови. Навпаки, важливо піддавати сумніву все, що я стверджую, а також заперечувати все, у що вірить суспільство, яке промиває вам мозок. Кинувши виклик своїм набутим рефлексам, а також уявленням про цигарки, згодом ви зможете зробити свідомий вибір.
Різні «чому» вже переповнюють вашу свідомість, вони виникатимуть знову й знову в процесі читання цієї книжки. Очевидно, ви подумаєте й про те, що також кинули б курити без особливих на те зусиль, якби впали так само низько, як і я. Але згадайте, що мене це падіння не зупинило. Я чекав смерті, проте не зміг кинути курити. Напевно, і ви знаєте людей, які померли в молодому віці від хвороби, яку спричинило куріння. Погіршення здоров’я їх не зупинило. Не зупинило б воно й вас, опинись ви на їхньому місці. Нам болісно, коли відвідуємо хворих друзів і рідних, які помирають від цієї згубної звички. Але ж все одно ми ще частіше хапаємося за цигарки, незважаючи на сором і докори сумління. Досить лишень подивитися на цілий натовп курців перед входом до лікарні, аби переконатися в моїй правоті.
Напевно, читаючи про різні категорії курців, ви спіймали себе на думці, що належите до тієї групи, на яку «Легкий спосіб» не діє. Я теж так думав, поки не зрозумів механізму нікотинової пастки. На хвильку уявить собі, що куріння – це в’язниця, у яку ви заточили себе самі. До кожного ключа потрібен замок. «Легкий спосіб» – це ключ, що дає змогу будь-якому курцеві вибратися з нікотинової пастки. Існують різні категорії курців, але оскільки навіть близнюки чимось таки відрізняються один від одного, то кожен курець також унікальний.
Сподіваюся, ви вже чули про мою репутацію і читаєте цю книгу за рекомендацією людини, яка змогла «втекти». Можливо, ви вже встигли прочитати одну або кілька моїх попередніх книг чи навіть відвідали клініку. Тоді ви чули про курців, які спробували «Легкий спосіб», але не досягли бажаного результату. Чому?
Річ у тім, що я можу дати людині тільки ключ, але не маю права змусити її ним скористатися. Адже не можна змусити вас сісти в автобус, якщо ви цього не хочете. Тепер, очевидно, вас турбує, що якась частина вашого мозку буде проти того, аби скористатися цим ключем. Урешті-решт, навіть якщо ви щиро ненавидите куріння і не можете відшукати в ньому жодного плюса, зізнайтеся, що не хто-небудь, а саме ви прикурюєте чергову цигарку. Усвідомлюєте ви це чи ні, але щось у вашій голові змушує вас діяти всупереч здоровому глузду. Інакше ви вже давно б не курили. Але не варто хвилюватися. «Легкий спосіб» розвіє ваші сумніви. Пам’ятайте, що вам абсолютно нічого втрачати. Спочатку ви читаєте книжку, а потім вирішуєте: хочете ви кинути курити чи ні. До кінця книги ви станете такими ж вільними, як Деббі.
Зараз ваші уявлення про куріння розпливчасті, як тривимірна графіка, і вони залишаться такими доти, доки ви не навчитеся застосовувати до них вірний підхід. Однак варто глянути на проблему під іншим кутом зору, як «зображення» стане чітким.
У своїй книжці я посилаюся на лист Деббі – на те існує чимало поважних причин. Повернімося до цього листа ще раз:
«Я сміялася з себе: це ж треба, до чого докотилася – взялася за книжку, щоб кинути курити! Книга здалася мені нелогічною й жалюгідною. Важко повірити, щоб науково розроблені методи відмови від куріння не подіяли, а книга допомогла».
Зрозуміло, що Деббі досить скептично сприйняла «Легкий спосіб». Спочатку до нього так ставляться всі курці. Проте Деббі дочитала книжку й успішно кинула курити. Вона прекрасно розібралася в усіх «чому». Але вам, напевно, цікаво, як довго вона зуміла протриматися без цигарок. Адже до написання листа вона не курила всього один тиждень. А досвід підказує, що такого проміжку часу замало, аби заявляти про перемогу.
Це ще один приклад виробленого в нас безглуздого умовного рефлексу. Експерти з національної благодійної організації ASH, що виступає проти куріння і веде боротьбу за права людей, які не курять, вважають результативним рік, проведений без жодної цигарки. Такий підхід, на вашу думку, науковий? Чому рік? За якими критеріями визначено саме такий термін? Якби так було насправді, то ніхто у світі не починав би знову курити, протримавшись рік без цигарок! Однак відомо безліч прикладів, коли курці поверталися до цієї шкідливої звички після декількох років утримування. До наших клінік часто звертаються люди, які не курили кілька років виключно завдяки силі волі. Чому ж тоді їм була потрібна медична допомога?