Ось якою була моя остання спроба кинути курити за допомогою «вольового методу». Цілих шість місяців я не брав до рота ні цигарок, ні цигар. Люди, які таким чином успішно відмовилися від шкідливої звички, переконали мене, що важко спочатку, а згодом, якщо витримаєш, полегшає і страждання від абстинентного синдрому поступово зникнуть. Але спочатку ніякого особливого дискомфорту я не відчував. Напевно, тому, що я знав: коли не кину курити, довго не проживу. І це зміцнювало мою рішучість. Із власного досвіду ви, напевне, знаєте: проблема в тому, що муки і бажання покурити не зникали, а навпаки – посилювалися. За півроку мої нерви розхиталися вкрай, я неспроможний був упоратися з жодним завданням, де потрібно було використовувати так звану сіру речовину. І я здався. Я плакав мов дитина – частково через те, що це було принизливо, а ще й тому, що не зумів досягти поставленої мети. Тоді зрозумів: я ніколи не звільнюся. Але головна причина моїх сліз – упевненість у тому, що я однаково зірвався б, навіть якби протримався ще день, тиждень, навіть місяць. Я зневажав себе за свою слабкість. Певен, все, що я описав, вам знайоме.
Однак тепер, коли я розуміюся на проблемах куріння (можливо, і ви також), переконаний: скільки б я не протримався, шансів на перемогу не побільшало би. Таким же безнадійним було б сходження на Еверест на лижах. Використовуючи силу волі, я лише продовжував свої муки. Оскільки тієї миті, коли гасив цигарку, яка мала бути останньою, я не вірив, що зможу знову радіти життю, зосереджуватися, долати стреси. Усі ці страждання не полегшували моє життя, навпаки, погіршували. Під час невдалої спроби я цього не розумів, просто скористався раціональним рішенням, яке обрав, зважаючи на інформацію і свої переконання. Тож для себе зробив висновок: коли життя без нікотину таке складне, то я обираю коротше, але легше життя курця (якщо і ви думаєте так само, то майте на увазі: життя курця дійсно коротше, одначе аж ніяк не легше за життя людини, яка не курить, – про це ми докладно поговоримо далі).
Нагадаю: я витримав усе це лише тому, що потрапив до нікотинової пастки, а не тому, що намагався вибратися з неї. Людям, які не курять, такі тортури не відомі. Обіцяю вам: невдовзі й ви пізнаєте радість, коли дочитаєте цю книжку і скористаєтеся моїми порадами.
Напевно, ви вже ламаєте голову над тим, як же курці взагалі можуть кинути курити за допомогою «вольового методу». Я міг би вам це пояснити, але набагато корисніше витратити мій і ваш час на пошуки легких і приємних способів утечі з нікотинової пастки, хоча комусь допомагає і сила волі. Зрозуміло одне: їм залишається лише гадати, скільки вони зможуть протриматися. Один мій колега вважає, що більшість колишніх завзятих курців продовжує викурювати по цигарці в день, немов ті алкоголіки, які зав’язали. Але «вольовий метод» має й інший серйозний недолік: ми усвідомлюємо, що завдяки йому ніколи не будемо вільними.
Важливо дуже ретельно обмізкувати наступне запитання: як дізнатися, що ви вже зцілилися? Коли знайдете відповідь, яку вважатимете правильною, порівняйте її з типовими відповідями пацієнтів наших клінік:
«Коли я зможу цілий день (тиждень тощо) жити без куріння».
Нагадаю слова з листа Деббі: «Раніше будь-яка спроба закінчувалася невдачею вже через кілька годин». До речі, це зайвий раз ілюструє силу страху, спричиненого курінням. Іноді зустрічаються курці з великим стажем, які запевняють: мовляв, їм настільки подобається курити, що навіть ніколи не виникало бажання позбутися цієї звички. Колись я їм вірив. Хоча насправді їм страшно навіть спробувати. Ось вам ще одна істина: якими б чесними не були курці в інших питаннях, проте, коли йдеться про куріння, всі вони брешуть навіть самим собі – вони змушені брехати! На жаль, якщо курцеві вдавалося протриматися без куріння хоча б один день, це ще не гарантує того, що він позбудеться цієї звички назавжди, зумівши нарешті протриматися цей день.
«Коли я не куритиму цілий рік…»
Ми вже говорили про цю поширену думку. Але уявіть собі, який страх вселяє така заява курцям зі згаданої вище групи. Тож не дивно, що вони намагаються відкласти цей фатальний день.
«Коли зможу піти на вечірку і порозважатися…»
Ось це більше схоже на правду, але як зрозуміти, що ти насправді розважився?
«Коли почуватися некурцем…»
Раніше я вірив, що курці почувають себе інакше, ніж некурці. Річ у тім, що люди, які не курять, не відчувають себе некурцями, – так само як і наркомани, що не страждають на героїнову залежність, не відчувають себе наркоманами, що потрапили до героїнової пастки. Просто курець вважає, ніби без цигарок він не зможе радіти життю і долати проблеми. Це неприємне відчуття; і досить скоро ви з радістю його позбудетеся.
«Коли я зможу зосереджуватися без цигарок…»
Колись я теж схилявся до такої оманливої думки. Якщо ви переконані, що цигарки допомагають вам зосередитися, то скільки б часу ви не обходилися без них, будь-яку ситуацію психічного гальмування, яка часом трапляється в житті кожної людини, ви припишете нестачі цигарок, таким чином переконуючи себе, що не можете зосередитися.
«Я не знаю…»
Звучить не надто обнадійливо, але, принаймні, чесно. Люди, які дають таку відповідь, уже зрозуміли, що попередні п’ять – неточні.
«Ніколи!»
Я теж колись так вважав. Як добре, що я помилявся!
«Коли перестану думати про куріння…»
І знову процитую Деббі: «Більше я навіть не згадую про куріння».
Ці слова часто повторюються в листах наших пацієнтів – можливо, суть саме в них? Це і є ключ до «Легкого способу»? Адже не можна заперечувати, що Деббі зраділа переходу до категорії некурців:
«Ваша книжка і наданий мені шанс – найкраще рішення, яке я коли-небудь приймала… Я спіймала себе на тому, що постійно посміхаюся і не можу позбутися посмішки!.. Я весела і щаслива, як тоді, коли дочитала Вашу книжку, ба навіть більше. Мені відкрився цілий світ ароматів, смаків, енергії. Мені так добре, що в це навіть важко повірити… Я просто сяю! Сьогодні моє життя – просто диво… Усе видається новим і чудовим… Я в захваті! Подивіться, яка я щаслива… Відчуття було дивним! Не можу точно описати його, але впевнена: ви зрозумієте, про що я. Ви відкрили переді мною ці двері, і я не знаю, як Вам дякувати! Ви кардинально змінили моє життя! Я навіть не можу добрати слів, аби передати своє захоплення Вами і Вашим способом лікування».
Так, Деббі, навіть після вісімнадцяти років свободи я прекрасно пам’ятаю ці відчуття! Думаю, ви погодитеся зі мною, що їй вдалося точно передати свої почуття й висловити подяку.
Мене часто запитують: «Як діє “Легкий спосіб”?»
І я розповідаю: «Курці приходять до наших клінік на різних стадіях розвитку паніки. Вони переконані в тому, що змушені будуть певний час страждати і що навіть при найуспішнішому результаті свята і вечірки назавжди втратять для них колишню привабливість, а впоратися зі стресами буде набагато складніше. Однак уже через чотири години понад 90 % курців залишають нас щасливими некурцями».
Після чого ви здивовано запитуєте: «Господи! Що ж таке ви їм кажете?»
На що я відповідаю: «А у вас є зайві чотири години, щоб вислухати мене?»
Мої візаві зазвичай вважають, що я уникаю розмови. Ви, мабуть, теж так думаєте. Запевняю вас – ні. Звісно, Деббі не пошкодувала часу для написання цього листа. Вона детально описала своє почуття ейфорії, безкінечно дякуючи мені:
«Ви відкрили переді мною ці двері…»
Одначе ейфорію вона відчула лише після того, як увійшла в ці «двері». Вона змогла без жодного натяку пояснити, як «Легкий спосіб» допомагає кинути курити людям, які раніше не могли протриматися без цигарки навіть декілька годин. Так, вона перераховує всі переваги, але річ не в тім. Вона знала про ці переваги ще до того, як прочитала книжку. Усім курцям відомо, скільки плюсів має відмова від цієї шкідливої звички. Інакше – навіщо від неї відмовлятися? Отже, у чому натяк? У словах «більше я навіть не згадую про куріння»?