Скомандувавши: "Вперед!", Красношапка орлом вилiтає на бруствер, валить ще кiлька фашистiв
iз гвинтiвки i - за гранати.
Вибухами гранат вiн розкидає першi лави фашистiв.
Але гiтлерiвцiв багато.
Вони прориваються в окоп.
- Нi, - кричить Микола, - не буде по-вашому! - i, мов той лев, кидається на них. Трiскають од
ударiв прикладом фашистськi голови. Пострiл - i Микола падає. Але знову пiдводиться. Праву йому
руку перебито, груди прострелено, але Красношапка лiвою рукою хватає з землi гранату i б'є по
вороговi.
Нiмецьку атаку вiдбито.
Перед нашим окопом десятки нiмецьких трупiв.
Коли Миколу везли в госпiталь, вiн сказав:
- Хлопцi! Я зробив що мiг! Може, й мало я зробив, так вiрю, що ви зробите бiльше! Прощайте! Як
тiльки видужаю, зразу ж вернусь до вас!
Не вернувся Микола...
Спочиває герой оборони славного Ленiнграда Микола Красношапка пiд бiлим мармуровим
постаментом на Гвардiйському кладовищi города-героя...
Микола Красношапка, обороняючи Ленiнград, знав, що вiн обороняє Україну, як знали й славнi ленiнградцi, що, обороняючи Україну, вони обороняють Ленiнград. Бо всi вони боронили свою велику
Батькiвщину - СРСР.
1945