Вона засміялася, й Харрі зрозумів, що вона знову серед них. Принаймні, переважна її частина.
— А що з вилицею? Болить?
— Тільки коли балакаю чи їм, — сказав Харрі. — Або коли прокидаюся.
— Знайома історія. Ти маєш страшніший вигляд, ніж колись, але мені все одно приємно тебе бачити.
— І мені теж.
— Себто «мені так само приємно тебе бачити», а не «так само маєш страшніший вигляд»?
Харрі посміхнувся:
— Вгадала.
Він роззирнувся. Решта пацієнтів сиділи, чи то вглядаючись у вікно, чи не зводячи очей зі схрещених рук, або просто уп’явшись поглядом у стіну. Не скидалося, щоб вони з Катриною когось зацікавили.
Харрі розповів про те, що трапилось, відколи вони востаннє бачились. Що Ракель та Олег поїхали за кордон невідь-куди. Про Гонконг. Що батько нездужає. Про справу, якою займається. Вона засміялася, коли він застеріг, щоб вона нікому про це не розповідала.
— Що таке? — спитав Харрі.
— Правду кажучи, мене тут прагнуть здихатися, вважаючи, що я здорова й лише займаю чуже місце. Але мені подобається це місце. Годують кепсько, але тут безпечно. У мене є телевізор, і я можу приходити й іти, коли заманеться. Може, повернуся додому за місяць-два, хтозна.
— Хтозна?
— Авжеж. Божевілля приходить і проходить. Тобі щось потрібно?
— А чого б тобі хотілось?
Вона довго дивилася на нього, перш ніж відповіла:
— Окрім бажання, щоб ти палко запрагнув мене трахнути, я б воліла тобі допомогти.
— Саме цього я й хочу.
— Що — трахнути?
— Щоб ти мені допомогла.
— Дідько. То пусте. То в чому річ?
— Маєте тут комп’ютер із доступом до Інтернету?
— Маємо спільний комп’ютер у спільній вітальні, але він не підключений до Інтернету. Вони не ризикують. Отож ним послуговуються лише для того, щоб розкладати пасьянс. Але у моїй палаті є власний комп’ютер.
— Скористайся спільним. — Харрі добув з кишені USBмодем і перекинув через стіл. — Це «мобільний офіс», так його назвали у крамниці. Треба лише встромити…
— …в один з роз’ємів для USB, — сказала Катрина, узявши модем і сховавши його у кишеню. — А хто платитиме абонентську плату?
— Я, себто Хаген.
— Ох і побавлюся я сьогодні у Мережі. Чи є якісь гарячі порносайти, про які мені варто знати?
— Можливо. — Харрі підсунув течку. — Тут рапорти. Три вбивства, три імені. Хочу, щоб ти зробила те ж саме, що й у «справі Сніговика». Знайшла зв’язок, який ми не завважили. Чи ти чула щось про цю справу?
— Так, — мовила Катрина, не глянувши на течку. — Вони всі жінки. Ось тобі й зв’язок.
— Ти читаєш газети…
— Інколи. А чому ти гадаєш, що це не просто випадкові жертви?
— Я нічого не гадаю. Я шукаю.
— Але гадки не маєш, що саме?
— Саме так.
— Одначе ти певен, що злочинець у випадку з Маріт Ульсен той самий, що й убивця решти двох? Як я розумію, спосіб убивства геть інший.
Харрі посміхнувся: Катрина приховує, але вона завжди дуже пильно стежить за всіма подробицями, які є в газетах.
— Ні, Катрино, я не впевнений. Але як я зрозумів, ти дотримуєшся тієї ж думки, що й я.
— Певна річ. Ми ж із тобою обоє рябоє, чи ти забув?
Вона засміялася і враз стала колишньою Катриною, а не просто тінню тієї ексцентричної слідчої, з якою він заледве встиг познайомитися, як усе полетіло шкереберть. На свій подив, Харрі відчув, як у горлі застряг клубок. Бісова різниця часових поясів.
— Як гадаєш, зможеш допомогти?
— Знайти те, на що Крипос витратив два місяці? Послуговуючись старезним компом у місцевій божевільні? Я навіть гадки не маю, чому ти мене про це просиш. В Управлінні поліції є набагато кращі шукачі в Інтернеті.
— Знаю, але я маю те, чого не мають вони. Те, що я віддати їм не можу. Пароль у безодню.
Вона спантеличено глянула на нього. Харрі озирнувся, аби переконатися, що їх ніхто не почує.
— Коли я свого часу працював у Службі безпеки, то отримав доступ до пошуківок, які використовує норвезька Служба безпеки для відстеження терористів. Вони застосовують секретні системи доступу в Інтернет, які MILNET, американська військова мережа, створила ще до того, як у вісімдесятих її віддали у комерційне користування через ARPANET. Як ти знаєш, ARPANET перетворилася на Інтернет, але таємні лазівки збереглися. Такі пошукові системи використовують трояни, які самі підбирають паролі та коди й скачують оновлення під час першого введення пароля чи коду. Замовлення квитків на літак, бронювання номерів у готелях, проїзд платними автошляхами, банківські операції в Мережі — ці пошукові системи знайдуть будь-що.