Усі сіпнулися, коли у лісі, просто за стіною, почулось бекання.
— Вівця, — сказав поліцейський, — чи, може, олень.
Вони пішли слідом за ним вузькими сходами на горішній поверх. Посеред кімнати стояв величезний довгий стіл. Обидва кінці кімнати, подібної до коридору, зникали у темряві. Під підвіконням лежали скалки розбитого скла, у вікна дмухав вітер, тихо посвистуючи й шарпаючи побитий міллю весільний серпанок на жінці, що вдивлялася в озеро. Це був манекен, нижче тулуба виднівся скелет: чорний залізний штатив на коліщатках.
— Сімонсенові вона правила за опудало, — пояснив Скай, кивнувши на постать.
— Страшнувато, — мовила Кая, підійшла до поліцейського і, зіщулившись, застебнула щільніше куртку.
Поглянувши на неї, він криво посміхнувся.
— Тутешні дітлахи боялися її до смерті. Дорослі казали, що при повні вона блукає околицями, шукаючи свого коханого, котрий покинув її весільного дня. І що її появу супроводжує скрегіт незмащених коліщаток. Я ж теж виріс неподалік, у Хаге.
— Правда? — здивувалася Кая, а Харрі стримав посмішку.
— Так, — мовив Скай. — До речі, це єдина жінка з оточення Сімонсена, про яку відомо. Він був самотній вовк. Але мотузки сукав ловко.
Бйорн Гольм, що стояв за їхніми спинами, підняв шмат мотузки, що висіла на цвяху.
— Хіба я казав, що тут можна щось чіпати? — спитав поліцейський, не обертаючись.
Бйорн поспіхом повісив мотузку на місце.
— О’кей, шефе, — мовив Харрі й посміхнувся крізь зуби. — Чи можна узагалі тут щось чіпати?
Ленсман кинув на Харрі оком оцінююче.
— Ви мені ще не розповіли, у чому річ.
— Це цілком таємно, — мовив Харрі. — Перепрошую. Економічні злочини. Ви ж самі розумієте.
— Он як? Якщо ви — саме той Харрі Холе, то ви розслідуєте убивства.
— Ет, — мовив Харрі, — цього разу це інсайдерські операції, незаконна купівля акцій, ухиляння від сплати податків і фальшування. Усі в житті мостять шлях нагору.
Поліцейський Скай примружився. Знову прокричав птах.
— Звісно, ви маєте рацію, Скаю, — мовила Кая, зітхнувши. — Саме я мала б подбати про те, щоб Управління видало ордер на обшук, але ж ви знаєте, що у нас бракує людей, і ми б зекономили чимало часу, якби мали змогу… — Вона посміхнулася милою усмішкою, показуючи гостренькі білі зубки й киваючи на мотузку.
Скай поглянув на неї. Гойднувся туди-сюди на підборах гумових чобіт. Потім кивнув головою.
— Я чекатиму на вас у човні, — сказав він.
Бйорн одразу взявся до справи. Поклав шмат мотузки на довгий стіл, відкрив маленький наплічник, який привіз із собою, увімкнув кишеньковий ліхтарик з мотузочкою, на кінці якої було причеплено рибальський гачок, закріпив гачок на стелі поміж двома дошками. Добув ноутбук, переносний мікроскоп, що скидався на молоток, під’єднав його до USB-роз’єму у ноуті, перевірив, чи передає мікроскоп зображення на екран, а потім відкрив світлину, яку скинув на ноутбук перед від’їздом.
Харрі став поруч із нареченою й поглянув униз на озеро. У човні миготів цигарковий вогник. Він глянув на рейки, що занурювалися у воду. Глибочінь. Харрі ніколи не полюбляв купатися в прісній воді, надто після того, як вони з Ейстейном вирішили прогуляти уроки, поїхали на озеро Хауктьєрн і стрибнули з Чортового бескиду, який, за чутками, мав двадцять метрів заввишки. І Харрі — саме у мить, коли вже мав пірнути у воду, — раптом зауважив перед собою у воді гадюку, а потім над його головою зійшлася крижана скляно-зелена пітьма. У паніці він, певно, вихлестав половину озера і вже був вирішив, що більше ніколи не побачить ні денного світла, ні вдихне повітря.
Відчувши знайомі пахощі, Харрі зрозумів, що Кая стоїть у нього за спиною.
— Бінго, — почули вони тихий голос Бйорна позаду.
Харрі повернувся до нього:
— Той самий тип мотузки?
— Безсумнівно, — відповів Бйорн, тримаючи молоткоподібний мікроскоп біля кінчика мотузки й клацаючи кнопками. — Липа та в’яз. Товщина й довжина волокон однакові. Але найприкметніше — свіжий зріз на кінці мотузки.
— Що?
Бйорн показав на екран.
— Ліворуч — зображення, яке я прихопив із собою. На ньому кінчик мотузки з Фрогнер-парку, двадцятип’ятикратно збільшений. А на цій світлині у мене чудовий…
Харрі заплющів очі, щоб ще краще насолодитися словом, яке, він це знав, ось-ось прозвучить:
— …збіг.
Він досі не розплющив очей. Мотузка, на якій повісили Маріт Ульсен, не просто виготовлена у цьому місці, її відкраєно від тієї, яка зараз лежить перед ними. Й зріз зовсім недавній. Отже, убивця нещодавно стояв саме на тому місці, де оце стоять вони. Харрі принюхався.