Выбрать главу

годувальниці руська мова стала першою, якою я оволодів, хоча у батьківському домі говорили

переважно польською, німецькою та французькою. І це саме вона розповідала мені чарівні

русинські казки або співала, заколисуючи мене, тож малоросійські народні пісні запали мені в

душу на все життя, залишивши слід у моєму житті, моєму емоційному світі та й у всіх пізніших

працях.

ЛІСОВИЙ КАЇН, з книги Л. Захер-Мазоха «Мандрівник»

Старий єгер пригладив рукою сиве волосся, розкидане неприборканими потоками повітря, і

посміхнувся. У блакитному ефірі над нами кружляв орел. Старий приклав до очей долоню,

нахмурив важкі брови і подивився на нього.

– Бажаєте в нього вистрілити? – протяжно вимовив він.

– А хіба це можливо? – заперечив я.

– Буря жене його донизу, – пробурмотів старий, не міняючи пози.

Насправді, чорна крилата крапка над нами збільшувалася З кожною секундою, я вже міг

розрізнити блиск його пір’я. Ми вибралися на галявину, з усіх боків оточену темними ялинами, між якими, немов експонати анатомічного музею, скелетами біліли берези й там-сям палали

червоні кетяги горобини.

Орел спокійно кружляв над нами.

– Ну, стріляйте, пане.

– Стріляй ти, старий.

Єгер напівзакривав очі, моргав деякий час, потім притиснув до плеча свою іржаву рушницю і звів

курок.

– Мені і справді стріляти?

– Зрозуміло! Я все одно не вцілю.

– Ну, тоді з Богом.

Старий спокійно притис до щоки рушницю, із дула виблиснуло; лісовий масив, гуркочучи, луною

повернув постріл. Птах склав крила, здавалося, ще мить повітря тримало його, потім каменем

звалилася додолу. Ми поспішили до нього.

– Каїн! Каїн! – пролунало раптово в наш бік з чагарників, металево, могутньо, мов голос

Господній, коли він звертався до проклятого брата, котрий пролив рідну кров. І тут гілки

розсунулися.

Перед нами з’явилося щось нелюдське у своїй дикості і дивині.

ЗМУШУВАВ ДРУЖИНУ ВІДДАВАТИСЯ ІНШОМУ, з статті «Захер-Мазох: життя і творчість»

на інтернет-сайті abc-people.com

Блискуче закінчивши університетський курс і захистивши дисертацію, Захер-Мазох одержує

посаду приват-доцента. Мемуари свідчать про успіх, яким привабливий викладач користувався у

нудьгуючих світських пані і гарнізонних офіцерів-вітрогонів.

...Захер-Мазох з дитинства мріяв про кар’єру лицедія і зумів перетворити свої лекції з історії

монархії Габсбургів на розважальне шоу для студентів. Незабаром університетське начальство

висловлює все більшу незадоволеність молодим ученим, який систематично прогулює офіційні

засідання, і відмовляє йому в просуванні кар’єрними сходами. Його стрімко починають обходити

колеги. Одним з претендентів на заняття місця екстраординарного професора став дід знаменитого

диригента Макс фон Караян.

Продовжуючи числитися приват-доцентом, Захер-Мазох майже припиняє викладацьку діяльність, постійно просячи відпустки «за хворобою» або для поїздок Європою.

...Згодом з ним розпочинає двозначне листування дівчина на ім’я Аврора фон Ремелін, яка вийде

за 37-річного Леопольда заміж. Дружина Захер-Мазоха, яка привласнила собі ім’я Ванди на честь

персонажа книги «Венера в хутрі», не тільки навчилася поводитися з батогом, але й сама стала

писати оповідання. В них вона «намагається задовольнити свої сексуальні бажання і не дозволяє

чоловікам-мазохістам перешкоджати їй в цьому». Героїнею однією з новел є прекрасна вдова-

аристократка, яка купує чоловіків-рабів і користується ними для задоволення своїх сексуальних

бажань, а коли вони їй набридають – вбиває.

...Захер-Мазох любив, аби жінка з пишними формами, одягнена в хутро і озброєна хлистом, принижувала його, зв’язувала, цькувала тваринними. Він любив вбиратися прислугою, одягати

маскарадні наряди, а за нагодою навіть примушував дружину віддаватися іншому чоловікові.

СЕКСУАЛЬНА АНОМАЛІЯ, з розвідки Р. фон Крафт-Ебінґа «Сексуальна психопатія»

Я вважаю цілком виправданим називати цю сексуальну аномалію «мазохізмом», оскільки автор, Захер-Мазох, часто кладе в основу своїх творів саме цю перверсію, котра до нього не була відома

науковому світові як така.

НАСОЛОДА ЧЕРЕЗ МУКУ, з рецензії Ю. Білової «Біля витоків психоаналізу»

Скандально відомий письменник Леопольд фон Захер-Мазох був, по суті, першим, хто ціною своєї

прижиттєвої слави і посмертного «доброго імені» вказав на пряму залежність пристрасті і