страждання, болю і насолоди, похітливості й жорстокості в сексуальному житті, передбачивши
тим самим відкриття психоаналізу і художні одкровення декадансу. Не випадково героїня його
знаменитої «Венери в хутрі» говорить, що «врешті-решт в усіх наших пристрастях немає нічого
особливого і дивного: кому ж не подобаються красиві хутра, і всякий знає і відчуває, як близько
споріднені одна з одною похітливість і жорстокість».
Демонічні жінки Захер-Мазоха усвідомлено або несвідомо проповідують естетику насолоди через
муку, проте, на відміну від героїнь де Сада, вважають за краще, аби їх одягали, а не роздягали.
ПРИВИД МАЗОХІЗМУ, з книги Л. Вульфа «Мої найзаповітніші фантазії: Леопольд фон Захер-
Мазох і міф Східної Європи»
Захер-Мазох маніпулює засобами і символами російського варварства, щоб підсилити свої
фантазії про романтичну жорстокість і сексуальне рабство. Цей аспект його творів одразу став
очевидним для сучасних йому критиків, і «Венера в хутрі», після її опублікування у 1870 р., була
відповідним чином засуджена впливовою газетою «Neue Freie Presse», що видавалась у Відні.
Захер-Мазоха ганили як небезпечного мистецького агента «комунізму» і російського нігілізму.
І справді, Захер-Мазох використовував елементи російського життя, більше того, він грав на
страхах і уявленнях своїх сучасників щодо Росії, аби внести збурення у звичні романтичні форми
буржуазного вікторіанського суспільства в Європі ХІХ ст. Проте Захер-Мазох наполягав на тому, що його власні схильності були поширені як серед росіян, так і серед німців. Один зі
співробітників Крафт-Ебінґа, котрий збирав для нього інформацію, десь на зламі століть
повідомляв, що ця перверсія, ймовірно, трапляється досить часто, посилаючись на той факт, що
«кожна досвідчена повія тримає у себе якийсь підхожий предмет (зазвичай батіг) для шмагання», ще він зазначив, що «всі повії стверджують, що є багато чоловіків, котрі люблять удавати з себе
«раба» – себто, люблять, щоб їх так називали, а також просять, аби їх лаяли, топтали ногами й
били». Висновок був вельми тривожним: «Кількість мазохістів є більшою, ніж навіть можна було
собі уявити».
Вочевидь, критик «Венери в хутрі», який засудив роман у 1870 р. за його підступні комуністичні й
нігілістичні ідеї, вже тоді підозрював, що привид, який бродить по Європі, мав би бути привидом
мазохізму.
ЗАЛІЗТИ В ШТАНИ КЛАСИКОВІ МОЖЕ КОЖЕН БАЖАЮЧИЙ, з повідомлень
інформаційних агенцій
Бронзова статуя Мазоха у Львові в натуральний зріст – 170 см – приховує низку пікантних
«сюрпризів». На грудях вмонтоване збільшувальне скло, через яке можна розглянути еротичні
картинки. Очевидно, автори вирішили, що діти й підлітки до цих картинок не дотягнуться.
А через ліву кишеню можна залізти в штани Захер-Мазоха і помацати його за «чоловічу гідність»
– на щастя.
У розташованому поряд з пам’ятником кафе на стінах – еротичні зображення і цитати з творів
Мазоха, а також речі, пов’язані з мазохізмом. В меню – блюда, приготовані з продуктів-
афродизіаків, а двері в заклад виконані у вигляді замкової щілини, що символізує тему вуаєризму, яку Мазох теж детально висвітлив.
ВІДЗНАЧИЛИ ЮВІЛЕЙ ЗЕМЛЯКА, з замітки «Гроші за бійку «депутатів»-мазохістів» на
gazeta.ua
Мешканці Львова оригінально відзначили 175-річчя Леопольда фон Захер-Мазоха (2001). На честь
ювілею біля тематичного кафе «Мазох» спорудили боксерський ринг, на якому «депутати» і
«міністри» били один одного не тільки кулаками, але й іншими предметами, як це часто
відбувається в українському парламенті.
При цьому «глядачі», з числа тих же "політиків", намагалися не лише взяти участь в бійці, а й
«підкупити суддю».
«Ми вирішили відзначити день народження Мазоха найвизначнішою мазохістською подією
України у минулому році», - розповів директор мережі концептуальних авторських ресторанів
«Фест» Юрій Назарук.
Завершилася вистава появою величезного торта, шматки якого разом з чаєм і кавою пропонували
усім охочим.