Выбрать главу

страждання, болю і насолоди, похітливості й жорстокості в сексуальному житті, передбачивши

тим самим відкриття психоаналізу і художні одкровення декадансу. Не випадково героїня його

знаменитої «Венери в хутрі» говорить, що «врешті-решт в усіх наших пристрастях немає нічого

особливого і дивного: кому ж не подобаються красиві хутра, і всякий знає і відчуває, як близько

споріднені одна з одною похітливість і жорстокість».

Демонічні жінки Захер-Мазоха усвідомлено або несвідомо проповідують естетику насолоди через

муку, проте, на відміну від героїнь де Сада, вважають за краще, аби їх одягали, а не роздягали.

ПРИВИД МАЗОХІЗМУ, з книги Л. Вульфа «Мої найзаповітніші фантазії: Леопольд фон Захер-

Мазох і міф Східної Європи»

Захер-Мазох маніпулює засобами і символами російського варварства, щоб підсилити свої

фантазії про романтичну жорстокість і сексуальне рабство. Цей аспект його творів одразу став

очевидним для сучасних йому критиків, і «Венера в хутрі», після її опублікування у 1870 р., була

відповідним чином засуджена впливовою газетою «Neue Freie Presse», що видавалась у Відні.

Захер-Мазоха ганили як небезпечного мистецького агента «комунізму» і російського нігілізму.

І справді, Захер-Мазох використовував елементи російського життя, більше того, він грав на

страхах і уявленнях своїх сучасників щодо Росії, аби внести збурення у звичні романтичні форми

буржуазного вікторіанського суспільства в Європі ХІХ ст. Проте Захер-Мазох наполягав на тому, що його власні схильності були поширені як серед росіян, так і серед німців. Один зі

співробітників Крафт-Ебінґа, котрий збирав для нього інформацію, десь на зламі століть

повідомляв, що ця перверсія, ймовірно, трапляється досить часто, посилаючись на той факт, що

«кожна досвідчена повія тримає у себе якийсь підхожий предмет (зазвичай батіг) для шмагання», ще він зазначив, що «всі повії стверджують, що є багато чоловіків, котрі люблять удавати з себе

«раба» – себто, люблять, щоб їх так називали, а також просять, аби їх лаяли, топтали ногами й

били». Висновок був вельми тривожним: «Кількість мазохістів є більшою, ніж навіть можна було

собі уявити».

Вочевидь, критик «Венери в хутрі», який засудив роман у 1870 р. за його підступні комуністичні й

нігілістичні ідеї, вже тоді підозрював, що привид, який бродить по Європі, мав би бути привидом

мазохізму.

ЗАЛІЗТИ В ШТАНИ КЛАСИКОВІ МОЖЕ КОЖЕН БАЖАЮЧИЙ, з повідомлень

інформаційних агенцій

Бронзова статуя Мазоха у Львові в натуральний зріст – 170 см – приховує низку пікантних

«сюрпризів». На грудях вмонтоване збільшувальне скло, через яке можна розглянути еротичні

картинки. Очевидно, автори вирішили, що діти й підлітки до цих картинок не дотягнуться.

А через ліву кишеню можна залізти в штани Захер-Мазоха і помацати його за «чоловічу гідність»

– на щастя.

У розташованому поряд з пам’ятником кафе на стінах – еротичні зображення і цитати з творів

Мазоха, а також речі, пов’язані з мазохізмом. В меню – блюда, приготовані з продуктів-

афродизіаків, а двері в заклад виконані у вигляді замкової щілини, що символізує тему вуаєризму, яку Мазох теж детально висвітлив.

ВІДЗНАЧИЛИ ЮВІЛЕЙ ЗЕМЛЯКА, з замітки «Гроші за бійку «депутатів»-мазохістів» на

gazeta.ua

Мешканці Львова оригінально відзначили 175-річчя Леопольда фон Захер-Мазоха (2001). На честь

ювілею біля тематичного кафе «Мазох» спорудили боксерський ринг, на якому «депутати» і

«міністри» били один одного не тільки кулаками, але й іншими предметами, як це часто

відбувається в українському парламенті.

При цьому «глядачі», з числа тих же "політиків", намагалися не лише взяти участь в бійці, а й

«підкупити суддю».

«Ми вирішили відзначити день народження Мазоха найвизначнішою мазохістською подією

України у минулому році», - розповів директор мережі концептуальних авторських ресторанів

«Фест» Юрій Назарук.

Завершилася вистава появою величезного торта, шматки якого разом з чаєм і кавою пропонували

усім охочим.