— Чи не могли б ви зробити мені таку ласку, міс Біч, і також переказати містерові Тіллі, що я залюбки зустрінуся з ним тут, якщо це зручно.
Коли дівчина поспіхом рушила геть, Фейн повернувся до юнака, котрий підійшов.
— Ну, містере Елджі, звідки ви дізналися, що тут стався… нещасний випадок?
— Я почув, як одна стюардеса в туристичному класі сказала іншій, — пояснив Елджі. — Якщо містер Ґрей постраждав…
— Містер Ґрей загинув.
Оскар Елджі якийсь час вражено дивився на нього.
— Серцевий напад?
— Не зовсім. Оскільки ви тут, то чи могли б ви офіційно упізнати свого покійного роботодавця? Нам потрібно провести упізнання для звіту доктора Росса.
Він відійшов убік і дозволив юнакові пройти туди, де лежало готове до Россового огляду тіло. Той посунувся, щоб юнак міг подивитися на обличчя. Елджі застиг над тілом і якусь мить розглядав його.
— Terra es, terram ibis[60], — пробурмотів він. Потім його обличчя скривилося від болю. — Як це могло статися? Чому в нього на обличчі кров? Що це був за нещасний випадок?
— Саме це ми намагаємося з’ясувати, — запевнив його Росс. — Я вважатиму, що ви офіційно повідомили, що цей чоловік — Генрі Кінлох Ґрей.
Юнак, відвертаючись, рвучко кивнув. Фейн затримав його за завісою.
— Скільки ви працювали на нього, містере Елджі?
— Два роки.
— І що саме ви робили?
— Я був його служником. Усім. Працював шофером, дворецьким, кухарем, камердинером, майстром. Я був його фактотумом[61].
— І він брав вас із собою в закордонні поїздки.
— Звичайно.
— Я бачу, він був прихильником соціальної ієрархії, еге ж? — усміхнувся Фейн.
Юнак зашарівся.
— Не розумію.
— Ви летите туристичним класом.
— Служникові не годиться подорожувати першим класом.
— Авжеж. Однак, судячи з вашої реакції, ви відчували глибоку прив’язаність до свого роботодавця?
Юнакове підборіддя задерлося, приготувавшись до захисту, щоки знову залилися рум’янцем.
— Містер Ґрей був зразковим роботодавцем. По-справжньому крутим бізнесменом. Але він був чесною людиною. Ми жодного разу не посварились. Із ним було приємно працювати. Видатна людина.
— Розумію. І ви піклувалися про нього? Забезпечували його побутові потреби. Якщо я правильно пригадую статті в пресі, Генрі Ґрея завжди називали бажаним холостяком.
Фейн помітив, як вираз юнакового обличчя ледь помітно змінився.
— Якби він був одружений, мої послуги йому навряд чи були б потрібні, правда? Я робив для нього все. Навіть ремонтував його стереосистему або холодильник. Ні, він не був одружений.
— Так просто, — всміхнувся Фейн, знову глипаючи на руки Елджі. — Ремонт стереосистеми — делікатна робота. Незвично, що майстер може впоратися з такими завданнями.
— Моделювання — моє хобі. Я створюю робочі моделі. — В юнаковому голосі пролунали самовдоволені нотки.
— Розумію. Скажіть-но, адже вам це відомо краще за інших: чи були у вашого роботодавця вороги?
Юнак аж здригнувся.
— Бізнесмени рівня Генрі Ґрея оточені ворогами. — Він підвів погляд і побачив Саллі Біч, котра підганяла до них чоловіка в окулярах. — Деякі вороги працювали на нього, вдаючи з себе довірених осіб, — різко кинув він. Потім змовк і насупився, наче йому дещо спало на думку. — Ви хочете сказати, що його смерть… підозріла?
Фейн задоволено помітив, що Саллі запропонувала своєму новому підопічному сісти й не перебивати їхню розмову. Він повернувся до юнака.
— Це нам треба з’ясувати. А тепер, містере Елджі, вам, напевно, краще буде повернутися на своє місце. Ми триматимемо вас у курсі.
Юнак повернувся й вийшов, удавано не помічаючи новоприбулого чоловіка, а той своєю чергою, схоже, навмисно опустив погляд, аби не зустрітися очима з привабливим хлопцем. Служник і секретар, вочевидь, не відчували один до одного особливої любові.
Залишивши Гектора Росса продовжувати огляд за допомогою медичного набору для надзвичайних ситуацій, знайденого в літаку, Фейн підійшов до новоприбулого. Саллі Біч, котра чекала поруч зі своїм підопічним, нервово йому посміхнулася.
— Це містер Френсіс Тіллі. Він подорожував разом із містером Ґреєм.
Френк Тіллі був худорлявий і страшенно непривабливий чоловік років тридцяти п’яти. Шкіра в нього була бліда, а щелепа відливала синявою, хай скільки він її голив. Він носив товсті окуляри в роговій оправі, що нітрохи не пасували до його рис. Волосся в секретаря було тонке й рідке, а кутик рота нервово посмикувався.