Чи слід сказати їй, що з цієї гри виходу назад немає? По суті, саме такі угоди укладають із дияволом, так? Слід сказати. Але він не робитиме цього.
Вони заїхали на круглу під’їзну доріжку пляжного будиночка. Дві пані — безсумнівно, приятельки Мері Ворт, — уже чекали там.
— Дасте мені свій телефонний номер? — запитав Діксон.
— Що? Щоб ви могли зателефонувати мені? Чи щоб передати його вашому босові? Організаторові?
— Саме так, — озвався чоловік. — Приємно познайомитись, Мері, ми з вами, напевно, більше ніколи не побачимось.
Жінка замислено мовчала. Приятельки, що чекали на неї, мало не танцювали від збудження. Потім Мері відкрила торбинку й дістала візитівку. Простягла її Діксонові.
— Це мій мобільний. Також ви можете знайти мене в Бостонській публічній бібліотеці.
Діксон засміявся.
— Я знав, що ви бібліотекарка.
— Усі так кажуть, — відповіла жінка. — Нуднувато, але допомагає платити за квартиру.
Вона відчинила дверцята. Приятельки, побачивши її, заверещали, як фанатки рок-гурту.
— Є значно захопливіші заняття, — нагадав Діксон.
Мері похмуро подивилася на нього.
— Між тимчасовим захватом і смертельним переляком велика різниця, Крейґу. Гадаю, нам обом це відомо.
Посперечатися з нею він не міг, але вийшов і допоміг водієві дістати багаж, а Мері Ворт тим часом обіймалася з двома вдовами, з якими познайомилася в інтернет-чаті.
Мері повернулася до Бостона й уже майже забула про Крейґа Діксона, коли однієї ночі пролунав телефонний дзвінок.
Наступного дня Мері Ворт сиділа в літаку компанії «Jetway», що вирушав у прямий рейс 694 з Бостона до Далласа, в другому класі в ряду позаду правого крила. Їсти й пити вона відмовилася.
Турбулентність накрила їх над Оклахомою.
Падіння. Джеймс Дікі
Перш ніж ви застогнете, похитаєте головою і скажете: «Я не читаю поезії», — пригадайте, що Джеймс Дікі був не тільки поетом; він також написав класичний роман про виживання «Звільнення» і менш знаний «До Білого моря» про стрільця з літака B-29, який мусив катапультуватися на ворожій території. Дікі писав із власного досвіду — він був льотчиком-винищувачем під час Другої світової та Корейської воєн. «Падіння» вирізняється тим самим енергійним сюжетом і неперевершено контрольованою мовою, що й «Звільнення». Прочитавши, ви не зможете його забути. Цікава примітка: в автоінтерв’ю Дікі визнав, що центральний химерний образ вірша в реальності був малоймовірний (жінка, падаючи з такої висоти, замерзла б, казав він), але насправді трапився: у 1972 році стюардеса Весна Вулович упала з висоти 10 160 метрів після того, як літак DC-9 розірвало, напевно, від вибуху бомби… і вижила. Текст, цитований на початку вірша, з’явився 29 жовтня 1962 року в статті «New York Times» про інцидент із двомоторним літаком «Конвейр 440» авіакомпанії «Аллегені», що підлітав до аеропорту Бредлі у Віндзор-Локс, штат Коннектикут. За місяць до цього в схожих катастрофах загинули ще дві стюардеси.
29-річна стюардеса випала […] і розбилася на смерть сьогодні вночі, коли її витягло з дверей аварійного виходу, що несподівано розчахнулися. […] Тіло […] знайшли […] за три години після інциденту.
«New York Times»
Країни вимкнули світло і борсаються неспокійно вві сні, на щось обернувшись
Таке міжконтинентальне, ворушаться, світло всотавши із місяця — велетенського
Одностороннього каменя, що висить над правим крилом; хтось із сонних людей поблизу
Двигуна зі стогоном просить кави — і ось усередині виє твариною
Космос просторий і нетутешній. Вона на кухні з полицями
Й тацями ковдру шукає і йде у своїй елегантній обтислій формі
Запхати її у щілину вгорі над дверима. І наче вона розчахнула
Ті двері — крик мовчазний у замерзлих її легенях; вона вимикається,
Опинившись у порожнечі без літака, де щось тримає тіло її за горло;
Невтомний крик порожнечі — падати, жити і стати чимось
Небаченим досі, і жити у крику, для якого їй недостатньо повітря;
І на вустах незмінно охайна помада, ноги в панчохах, пояс за приписом і капелюшок
Тримається досі, лиш руки і ноги більше не в цьому світі й розкидані дивно;
Абсолютно спокійно і стримано в розрідженому повітрі вона затамовує подих
Усім своїм тілом, ще за тисячі футів від смерті вона мовби