Бев Вінсент (1961 р. н.) — автор кількох книг, найновіша з яких «Темна вежа. Путівник», і понад вісімдесяти оповідань, які публікували в журналах «Alfred Hitchcock’s Mystery Magazine», «Ellery Queen’s Mystery Magazine» та двох антологіях «MWA». Його твори переклали кількома мовами та номінували на премію Брема Стокера, премію «Едґар» та премію Міжнародної асоціації авторів трилерів. У 2010 році став лауреатом премії Аль Бланшара. Докладніше дивіться на сайті www.bevvincent.com або слідкуйте за ним у твітері @BevVincent.
Джо Гілл (1972 р. н.) — автор «Пожежника», бестселера номер один за версією «New York Times», «Країни Різдва» та зовсім свіжої збірки «Чудернацька погода». Мешкаючи одночасно у Великій Британії та Сполучених Штатах, він чимало часу проводить у повітрі та частенько розмірковує про різні жахливі речі, що можуть трапитися з людиною на десятикілометровій висоті.
Коді Ґудфеллоу (1970 р. н.) написав сім романів і ще три в співавторстві з Джоном Скіппом (автором бестселерів за версією «New York Times»). «Мовчазна зброя для спокійних воєн» та «Бойовики з чудовиськом» — це два з його чотирьох коротких літературних творів, що отримали книжкову премію «Країна див». Ґудфеллоу написав сценарії, став співпродюсером та поставив короткометражний гігієнічний фільм[75] у дусі Лавкрафта «Татко-домогосподар». Як ієрофант Езотеричного ордену Даґона, він щороку головує на кількох молитовних сніданках Ктулху. Нещодавно Коді зіграв фермера-аміша в рекламному ролику готелів «Days Inn», також він знімався в масовці на численних телевізійних програмах, зокрема «Водолій», «Американська історія жаху: Роенок», «Блиск», «Ти найгірший», «Кірбі Бакетс», «Путівник Кевін Гарт по чорній історії» та у відеокліпах «Ентрекса» і Бека. Коді також є співзасновником «Perilous Press» — нерегулярного мікровидання в жанрі сучасних космічних жахів. Попри те, що ви, можливо, читали в інших джерелах, насправді він живе в Портленді, штат Ореґон.
Роальд Дал (1916—1990) народився в Кардіффі в родині норвезького походження. У 23-річному віці став на службу в британській військовій авіації, отримав поранення в авіаінциденті під час Другої світової війни, після чого почав писати для дорослих. Сидячи в хатині в глибині саду, написав кілька найулюбленіших у цілому світі оповідань для дітей, зокрема «Матильду», «Чарлі та шоколадну фабрику» та «Великого дружнього велетня». Сьогодні його історії перекладені 60 мовами, продано понад 250 мільйонів примірників книг. Чимало його творів також адаптовані для сцени та екрана, зокрема класичний фільм 1971 року «Віллі Вонка та шоколадна фабрика», «Фантастичний містер Лис» Веса Андерсона, «Великий дружній велетень» Стівена Спілберга та переможець у багатьох номінаціях, мюзикл Королівської шекспірової трупи «Матильда», музику для якого написав Тім Мінчин.
Джеймс Л. Дікі (1923—1997) — американський поет і романіст, найбільш відомий як автор роману «Визволення», котрий у 1972 році був адаптований у сценарій для кінофільму. Сам Дікі знявся у фільмі в ролі шерифа. Під час Другої світової війни він працював оператором радіолокації в ескадрильї нічної авіації в Повітряному корпусі армії США, згодом знову служив у ВПС США під час Корейської війни. Отримавши ступінь бакалавра з англійської мови та філософії в Університеті Вандербільта, продовжив магістратуру з англійської мови в тому ж закладі. Викладав в Інституті Райса та Університеті Флориди й декілька років писав тексти для реклами. Дікі опублікував першу збірку своєї поезії в 1960 році й отримав грант Ґуґґенхайма та Національну книжкову премію в жанрі поезії, а також став консультантом із поезії в Бібліотеці Конгресу. Попрацювавши більшу частину 1960-х років запрошеним лектором, у 1969 році Дікі став професором англійської мови та запрошеним письменником в Університеті Південної Кароліни. У 1966 році він був обраний вісімнадцятим поетом-лауреатом США, у 1977 році Дікі запросили прочитати свою поезію на інавгурації президента Джиммі Картера. У день висадки на Місяць «Аполлона-11» в липні 1969 року телебачення транслювало читання його поеми «Місячний ґрунт».