Артур Конан Дойл (1859—1930) був лікарем, котрий вигадав Шерлока Голмса — детектива-консультанта, що з’являється в десятках оповідань та повістей і чотирьох романах. Окрім того, Конан Дойл писав історичні романи та пригодницькі історії про професора Челленджера. Торкався теми Бурської війни та інших питань, пов’язаних з Африканським континентом. Захопився спіритизмом, зацікавленість яким призвела до конфлікту з людьми на кшталт Гаррі Гудіні та Джозефа Мак-Кейба. Його автобіографія «Спогади і пригоди» була опублікована за шість років до смерті.
Стівен Кінг (1947 р. н.) першу свою новелу продав часопису «Startling Mystery Stories» у 1967 році. Восени 1971 року почав викладати англійську мову в старших класах Академії Гемпдена, державній середній школі міста Гемпден, штат Мейн. Пишучи вечорами та у вихідні, він продовжував створювати оповідання та працювати над романами. Навесні 1973 року видавництво «Doubleday & Co.» погодилося надрукувати його роман «Керрі», заплативши Кінгові кошти, аби він міг покинути викладання та розпочати діяльність професійного письменника. Відтоді Кінг опублікував понад 50 книг і став одним з найуспішніших письменників у світі. 2003 року Стівен отримав медаль Національного книжкового фонду за вагомий внесок в американську літературу, 2014 року — Національну медаль мистецтв США та 2018 року — премію «PEN America» за літературну службу.
Е. Майкл Льюїс (1972 р. н.) — безтямний ентузіаст авіації та страшилок, котрий навчався письменницької майстерності в університеті П’юджет-Саунд у Такомі. Його оповідання з’являються в «Антології жахів» (видавництво «Megazanthus»), «Екзотичній готиці — 4» (видавництво «PS Publishing») та «Диких звірах» (видавництво «Grey Matter Press»). Льюїса можна знайти у фейсбуці й твітері. Він — уродженець Тихоокеанського північного заходу, де прожив ціле життя, батько двох синів та головний служитель двох котів-братів.
Річард Метісон (1926—2013) — автор багатьох класичних романів та оповідань. Він творив у різних жанрах, серед яких фентезі, жахи, паранормальні явища, саспенс, наукова фантастика та вестерн. Окрім книжок, він писав сценарії для телебачення (серед яких «Сутінкова зона», «Нічна галерея», «Зоряний шлях») та численних художніх фільмів. Багато романів та оповідань Метісона були екранізовані, зокрема «Людина, що неймовірно зменшується», «Я — легенда», «Десь у часі» та «Куди приводять мрії». Серед його численних нагород — Всесвітня премія фентезі, премія Брема Стокера за життєві досягнення, премії «Г’юґо» та «Едґар», нагорода «Шпора» за найкращий ковбойський роман, численні нагороди Гільдії письменників, у 2010 році Метісон потрапив до Зали слави наукової фантастики.
Ден Сіммонс (1948 р. н.) народився в Пеорії, штат Іллінойс, зростав у різних містах та містечках на Середньому Заході, серед яких Брімфілд, штат Іллінойс, котрий і став прототипом його вигаданої В’язової гавані в «Літі ночі» у 1991 році та «Зимових привидах» у 2002 році. Ден отримав ступінь бакалавра з англійської мови в коледжі Вобеш у 1970 році, а на останньому курсі здобув національну премію Фі-Бета-Каппа за майстерність у художній літературі, журналістиці та мистецтві. У 1971 році Ден отримав магістерський ступінь в університеті Вашингтона в Сент-Луїсі. Після цього він 18 років працював у галузі початкової освіти: 2 роки в Міссурі, 2 роки в Баффало, рік у Нью-Йорку на посаді корекційного педагога за програмою BOCES і ще 14 років у Колорадо вчителем.
Девід Дж. Cкоу[76] (1955 р. н.) за чотири десятиліття писав оповідання для понад 30 томів літературної серії «Найкраще за рік» і здобув Всесвітню премію фентезі, надзвичайно рідкісну нагороду «Розмах» від журналу «Twilight Zone», а також премію Міжнародної гільдії жахів за «Дике волосся» (це була збірка текстів з його колонки «Марення та пускання слини» в журналі «Fangoria»). Серед його романів — «Вбивчий риф», «Шахта», «Камінь перемагає ножиці», «Кулі дощу», «Зброяр», «Полювання на тих, хто вбиває чоловіків», «Міжусобиці», «Додаткове озброєння» та «Велика тиснява». Його оповідання виходили збірками «Коли бачиш червоний», «Грішні янголи», «Чорна шкіра — обов’язкова вимога», «Підземелля орхідей», «Око», «Зомбі-джем», «Розпливлося виснажливе спустошення», «DJSturbia» та збірку вибраних творів «DJStories». Плідно писав сценарії для фільмів («Ворон», «Шкіряне обличчя: Техаська різанина бензопилою III», «Закривавлені пагорби») та телебачення («Казки зі склепу», «Примхи науки», «Голод», «Майстри жаху»). Серед його документальних робіт — «Мистецтво Дрю Струзана» та «Супутники за межею можливого». Його наступна робота «За межею можливого у 50» у 2015 отримала премію Рондо Гаттона як найкраща книга у жанрі класичного горору. Як свідчать знавці, побачити, як Девід розмовляє та пересувається, можна в документальних фільмах та на DVD, починаючи від «Істоти з чорної лагуни», «Інкуба» та «Втечі з Шоушенка» і закінчуючи «Криком і знову криком», «Бажаннями звіра» та «Психологічною спадщиною». Скоу також був редактором тритомної серії «Втрачений Блох» для видавництва «Subterranean» і книжки «Елвісленд» Джона Фарріса. Він був співпродюсером доповнення до таких DVD, як «Скажені пси», «З пекла», «Я, робот», «Брудна дюжина: спеціальний випуск» і «Хроніки Нарнії: лев, чаклунка та шафа». Джон отримав найпершу в історії нагороду ім. Х. Ф. Ґонсалеса за творчість, і саме завдяки йому слово «сплаттерпанк» з’явилося в Оксфордському словнику англійської мови в 2002 році. Живе і працює у своєму улюбленому Лос-Анджелесі. Ґуґліть його, як вам заманеться.