Баррі з Ґілбертом складають шланг на автоцистерні, тож вони, напевно, впорались. Майлз хапає стос мап і кидається на смугу.
— Треба вирушати! — кричить він. — Негайно!
Чоловіки підводять погляди й бачать зомбі, що наближаються до них. Ґілберт сідає за кермо вантажівки і відводить її від крила.
— Усі на борт! — кричить Майлз, і люди проштовхуються повз нього, не змушуючи довго себе вмовляти.
На плечах у них висять рюкзаки, повні їжі й речей першої необхідності, у руках затиснута зброя. Зомбі можуть бути повільними, але вони невтомні й уже подолали майже половину відстані від терміналу до автобуса. Ще п’ять хвилин, і вони нападуть, шматуючи, розриваючи й терзаючи останню надію людства на порятунок.
Майлз підіймається на борт літачка останнім, фиркаючи, хекаючи і намагаючись не звертати уваги на біль, що стріляє в лівій руці. Двійко чоловіків, — йому здається, їх звуть Метт і Чет — зачиняють двері, коли Баррі рушає до кабіни. Ґілберт добровільно запропонував бути другим пілотом, хай навіть ніколи раніше не керував літаком. Ось і прийшов момент істини. Якщо Баррі не вдасться завести цю штуку і злетіти в повітря, вони застрягли в ній, як сардини в бляшанці.
Майлз відкидається на сидінні й намагається перевести подих. Коли він заплющує очі й зосереджується, біль у грудях стихає. У його пластиковому контейнері в передній кишені залишилося всього три пігулки, а шанси поновити запаси коливаються від кепських до жодних, тож він не збирається марнувати ліки просто зараз. Це минеться. Ще одна мантра.
Він визирає з вікна. Зомбі дісталися до автобуса й нюхають повітря навколо відчинених дверей. За мить вони знову прямують до літачка. Вони знають, що ми тут, думає Майлз. Він сахається від маленького овалу, не бажаючи потрапити під їхні пронизливі погляди.
Інші пасажири приклеїлися до вікон і спостерігають за їхнім повільним, але впевненим просуванням. Двері салону зачинені, тож зараз вони в безпеці. Та що, як ці створіння відкусять шматок їхніх шин перед розгоном? Або вони достатньо розумні, щоб пролізти всередину, наприклад, крізь багажне відділення?
Щойно це спадає йому на думку, Майлз чує, як щось гупає в дно літака. Це нагадує звук, із яким зачиняють двері вантажного відсіку.
— Нам слід рушати, — кричить він, сподіваючись, що умовний пілот його чує. Молиться, щоб Баррі не сидів у кабіні, витріщаючись на запаморочливий набір приладів, циферблатів та перемикачів, розмірковуючи, де тут ключ запалювання.
Чергове гупання, цього разу достатньо сильне, щоб розхитати фюзеляж.
— Я їх більше не бачу, — повідомляє Альфі, — вони під літаком.
— Скільки? — цікавиться Террі майже пошепки.
— Вісім, може, десять, — відповідає чоловік. — А наближаються ще більше.
Майлз знову визирає в ілюмінатор. Бетоном марширує друга група зомбі — їх сорок-п’ятдесят.
— Що він там так довго возюкається? — бурмоче Майлз.
Він глибоко вдихає, оцінює напругу в грудях і вирішує, що рух його не вб’є. До того ж, якщо вони не злетять найближчим часом, серцевий напад буде найменшою з його проблем.
Він підводиться з крісла і рушає до кабіни. Крізь двері бачить Баррі, котрий клацає перемикачами, поки Ґілберт читає інструкції з аркуша у папці з затискачем.
— Ти можеш керувати цією штукою чи ні? — наполегливо цікавиться Майкл і боїться почути відповідь.
— Авжеж, — запевняє Баррі.
Ґілберт підводить погляд від контрольного переліку і здвигає плечима. Під Майлзовими ногами лунає гупання.
— Було б непогано вирушати просто зараз. Підкріплення вже в дорозі — і це не наше підкріплення.
Баррі киває, відмахується від Ґілберта і смикає кілька перемикачів.
— До дідька контрольний перелік, — каже він. — Я все зрозумів.
Маленький літачок здригається, коли оживає один двигун, а потім інший. Майлз відчуває, як наростає потужність, потенціальна енергія, що відірве їх від землі та спрямує… куди? Панікуючи й розгубившись, він досі не вибрав пункт призначення. Інші сподіваються, що він вирішить це за них.
— Просто витягни нас ізвідси, — просить він Баррі.
Той натискає важіль, і літачок котиться вперед.
— Сподіваюся, нікого з цих не засмоктало у двигун, — бурмоче він.
Тепер гуркання під літаком не стихає. Вони нічим не можуть зарадити, тож Майлз відмовляється непокоїтись. Якщо комусь із тих вдалося залізти до багажного відділення, вони розберуться, коли піднімуться в повітря. У них є сокири й ножі. Вони в більшості сформували цю банду, бо знають, як захиститися від цих істот.