Райдер щойно закінчив оголошення для пасажирів першого класу з невиразною відмовкою, буцімто туалети в передній частині салону першого класу зачинені через технічні несправності й пасажирам заради безпеки та зручності слід користуватися кабінками посередині. Це був типовий повітряний жаргон. Тепер вони з Саллі Біч чекали на капітана. Еванс добре знав Райдера, адже Джефф літав із ним уже два роки. Проте звичний гарний гумор старшого стюарда кудись подівся. Дівчина теж була страшенно блідою і тремтіла.
Еванс співчутливо глипнув на неї, а тоді повернувся до розтрощеного замка на дверях кабінки.
— Оцей туалет?
— Так.
Капітанові довелося навалитися на двері всією вагою, і він засунув у крихітну кабінку голову.
Повністю вдягнене тіло розкинулося на сидінні туалету. Руки звисали з боків, ноги витягнуті, через що неможливо було розчахнути двері. Рівновага позбавленого життя тіла була ненадійною. Від рота до грудей усе перетворилося на криваве місиво. Зі щік звисали клапті плоті. Стіни кабінки були забризкані кров’ю. Еванс відчув напад нудоти, але стримав його.
Як і попереджав Райдер, було схоже, що чоловікові вистрілили в рот. Капітан автоматично опустив погляд, не усвідомлюючи, що саме хоче знайти, аж доки не зрозумів, що шукає зброю. На підлозі кабінки, куди вона мала впасти, нічого не було. Еванс насупився й позадкував. Якийсь внутрішній голос підказував йому, що в побаченій сцені щось не так, однак він не міг збагнути, що саме.
— Це не передбачений інструкцією компанії щодо поведінки в надзвичайних ситуаціях випадок, — пробурмотів Райдер, намагаючись додати ситуації трохи гумору.
— Бачу, ви перенаправили пасажирів до іншого відсіку, — помітив Еванс.
— Так. Я не пускаю сюди пасажирів першого класу, й ми запнули завісу. Мабуть, наше наступне завдання — дістати звідти тіло?
— Ви повідомили його колегу? Того, з ким він подорожував?
— Йому сказали, що стався нещасний випадок. Без подробиць.
— Дуже добре. Я так розумію, що цей чоловік був головою якоїсь великої корпорації?
— Кінлох Ґрей. Це Генрі Кінлох Ґрей.
Еванс стиснув губи, беззвучно присвиснувши.
— Тож ми маємо справу з впливовістю, підкріпленою горою бабла, еге ж?
— Тепер вони багатшими не стануть.
— Ви перевірили, чи немає серед пасажирів лікаря? Схоже, наш чолов’яга обрав жахливе місце та час для самогубства. Але, гадаю, нам знадобиться хтось, хто подивиться на нього, перш ніж ми тут щось посунемо. Я дотримуватимуся всіх указівок компанії на випадок екстреної медичної ситуації. Повідомимо головний офіс.
Райдер ствердно кивнув.
— Я вже попросив Саллі перевірити, чи немає на борту лікарів. Нам пощастило, адже двоє летять першим класом. Ще й сидять поруч. Місця С1 і С2.
— Гаразд. Нехай Саллі приведе одного з них сюди. А де колега містера Ґрея?
— Сидить на місці В3. Його звуть Френк Тіллі, і я так зрозумів, що він особистий секретар Ґрея.
— Боюся, йому доведеться прийти сюди для офіційного упізнання. Нам доведеться ретельно дотримуватися всіх приписів компанії, — додав капітан, наче потребував підбадьорення.
Саллі Біч підійшла до двох чоловіків на місцях С1 і С2. Вони були однолітками — обом приблизно сорок п’ять; один був недбало вбраний, мав копицю полум’яно-рудого волосся й аж ніяк не скидався на стереотипне уявлення про лікаря. Інший мав охайніший вигляд й був елегантніше вдягнений. Дівчина зупинилася й нахилилася до них.
— Доктор Фейн?
Це було перше з двох імен, які вона запам’ятала.
Елегантно вбраний чоловік підвів на неї погляд із допитливою усмішкою.
— Я Джеррі Фейн. Чим можу вам допомогти, міс?
— Докторе, на жаль, у нас непередбачена медична ситуація з одним із пасажирів. Капітан переказував вам свою пошану і був би дуже вдячний, якби ви могли прийти й подивитися.
Це скидалося на добре відрепетирувану фразу. Щиро кажучи, це й була фраза з інструкції компанії. Саллі не знала, як ще говорити на такі теми, крім того невиразного стилю, якого її навчили.
Чоловік іронічно скривився.
— На жаль, мій докторський ступінь з кримінології, міс. Я вам не надто стану в пригоді. Думаю, вам потрібен мій компаньйон, Гектор Росс. Він медик.
Дівчина знічено глипнула на рудого, котрий сидів поруч, і з полегшенням побачила, що він уже підводиться. Тож їй не доведеться вдруге повторювати завчену репліку.