Відразу почувся хор невдоволених:
– Він ким себе вважає? – хтось вигукнув з-поза спин.
Шаддід рявкнула, як відрубала:
– Губернатор якраз і винайняв нас для підтримання на станції робочої атмосфери.
Краєм ока детектив помітив, як Гейвлок кивнув. Його зацікавило, що думає губернатор щодо незалежності Поясу. Мо, АЗП не єдині, хто чекав подібного розвитку ситуації.
Капітан, нарешті, дійшла до середини кімнати, відповідаючи на питання підлеглих. Міллер не прислухався особливо, тому за розмовами про локальну політику ледь не пропустив, коли Шаддід назвала його ім’я.
– Міллер очолить другу команду на портовому рівні і перекриє сектори від 13 до 24. Касаґава – третю, сектори 25-36 і так далі. Двадцять чоловік за винятком Міллера.
– Я можу це зробити і з 19-ма, – відповів Міллер. І додав стиха, повернувшись до Гейвлока: – Партнере, а ти пересидиш тут. Землянин зі зброєю не поверне ситуацію на краще.
Напарник не змовчав:
– Угу, так і знав.
– Окей, – почулося від капітана. – Ви знаєте, що робити. Ворушіться.
Міллер зібрав свій загін. Всі знайомі обличчя, з усіма він пропрацював роки в службі безпеки. Подумки і з автоматичною ефективністю він розставив їх по місцях. Браун і Ґельбфіш мали досвід штурмових груп, отже, вони поведуть фланги, якщо виникне потреба стримувати натовп. Аберфорт має три відмітки щодо надмірного насильства, з того часу як її сина вбили на Ганімеді за наркотики. Відпрацює техніки контролю гніву іншим часом, отже, буде у другій лінії. По всьому офісу командири загонів приймали подібні рішення.
– Так, – мовив Міллер, – ходімо збиратися.
Загін рушив у відділ матеріального забезпечення, але командир затримався. Гейвлок залишився стояти, обпершись на свій стіл, схрестивши руки і вперіщившись кудись поглядом. Міллер коливався між симпатією та хвилюванням за чоловіка. Важко бути одночасно в команді і не в команді. Та з іншого боку, на що він розраховував, підписуючи контракт в Поясі? Гейвлок перехопив Міллерів погляд, і чоловіки кивнули один одному. Детектив відвернувся першим.
Матчастина була частково складом, частково банківським сховищем. Той, хто розробляв її дизайн, більше турбувався про збереження простору, аніж про ефективне його використання. Вбудовані в стіну світлодіодні ліхтарі надавали сірому приміщенню якогось стерильного виду. Стіни з голого каменю відлунювали кожен голос, кожен крок. Полиці з набоями, вогнепальною зброєю, мішками речдоків, запасними серверами та одностроєм на заміну тулилися до стін і займали майже весь простір. Екіпірування для боротьби з вуличними заворушеннями зберігалося в бічній кімнаті в сірих металевих шафах, обладнаних електронними замками підвищеної надійності. Стандартні обладунки складалися з високоефективних пластикових щитів, електричних кийків, накладок на гомілки, куленепробивних нагрудників і насрачників та шоломів з посиленим захистом обличчя. Все необхідне для того, щоби перетворити купку станційних охоронців безпеки на лячну нелюдську силу.
Міллер увів персональний код доступу. Дверцята відчинилися.
– Чудово, – Міллер сказав звичайним тоном, – трясця.
Шафа була порожня, «сірі труни з мертвяками» всі зникли. По всій кімнаті чулося обурення інших загонів. Міллер систематично відкривав усі шафи з потрібними обладунками, й усі були порожні. Тут з’явилася біла від гніву Шаддід.
– Який план «Б»?– поцікавився Міллер.
Капітан сплюнула на підлогу і заплющила очі. Вони ворушилися під віками, наче вона дивилася сон. За два довгих подихи очі розплющилися.
– Перевірте шафи спецзагону. Там має вистачити для екіпування двох бійців з кожного загону.
– Снайпери?
– У вас є краща пропозиція, детективе? – відповіла капітан, зробивши наголос на останньому слові.
Той підняв руки, здаючись. Екіп проти заворушень був призначений, щоб запобігати та контролювати. Екіп спецзагонів – аби вбивати з максимальною ефективністю. Схоже, їх мандат щойно змінився.
***
Будь-якого дня тисячі суден могли бути пристиковані до станції Церера, тож активність тут рідко стишувалася і ніколи не вщухала геть. Кожен сектор міг прийняти двадцять кораблів, тож існував певний рух людей і вантажів, вантажівок, підйомних кранів і промислових штабелерів. Його загін відповідав за 20 секторів.
У повітрі смерділо мастилом та холодоагентом. Гравітація була меншою за 0,3 g. Обертання станції саме по собі тиснуло та створювало атмосферу небезпеки. Міллеру порт не подобався. Він нервував, маючи вакуум так близько під ногами. Минаючи робітників доків та команди транспортів, він не знав, сміятися чи плакати. Він був тут, аби, з одного боку, лякати людей собою, а з іншого – запевнити їх, що все під контролем. Після перших трьох секторів він надів посмішку. Це був один з видів брехні, яким він непогано оволодів.