– Що сталося? – Голден намагався перекричати шум.
– В нас поцілили, кеп! – доповів Алекс. – Влучили торпедою!
Раптом зникло тяжіння. Двигун «Доннаджера» або зупинено, або його виведено з ладу.
Перекриваючи увесь гамір, Амос продовжував кричати:
– Бля, бля, бля!
Але Шед нарешті припинив верещати. Він дивився виряченими очима зі своєї кушетки, блідий. Голден розстебнув ремені і поплив до панелі зв’язку.
– Джиме, – покликала його Наомі, – що ти робиш?
– Ми маємо зрозуміти, що відбувається, – кинув Голден через плече.
Досягнувши переборки, в якій був люк, Джим натиснув кнопку зв’язку.
Відповіді не було. Натиснув ще раз, тоді почав гупати в люк. Ніхто не прийшов.
– Де наші чортові морпіхи? – сказав він.
Світло пригасло, потім повернулося. Тоді згасло і повернулося знову, повторюючись у повільному ритмі.
– Гаусові установки ведуть вогонь. Холєра, це ББ, – мовив Алекс з благоговінням.
В історії Коаліції лінійні бойові судна ніколи ще не вступали у ближній бій. Але ось, будь-ласка: вогонь з головного калібру означав, що відстань зменшилась достатньо для застосування некерованої зброї. Сотні, може, навіть десятки кілометрів. Не тисячі. Якимось чином судна з Поясу врятувалися після торпедної атаки «Доннаджера».
– Ще хтось думає, що це відчайдушно-грані педерасти? – запитав з ноткою паніки Алекс.
«Доннаджер» почав дзвеніти, неначе масивним билом гупали в гонг. Зворотній вогонь.
Вони навіть не почули того снаряда гауса, який вбив Шеда. Мов у магічному трюці, дві ідеально рівні дірки з’явились на протилежних стінах кімнати, на лінії, що перетинала Шедову кушетку. Ось медик був тут, а тепер в нього не було голови вище адамового яблука. Артеріальна кров, виштовхувана двома цівками, утворювала червону хмарку і втягувалась у дірки в стіні разом з повітрям.
РОЗДІЛ 12. Міллер
Дванадцять років детектив працював в охороні порядку. Насилля і смерть були його звичними компаньйонами. Чоловіки. Жінки. Діти. Одного разу він тримав жінку за руку, поки з неї не витекла уся кров.
Він убив двох. Досі часом закривав очі і згадував, як вони вмирали. Якби хто запитав, то дізнався б, що мало чого залишилось у світі такого, що могло б його вразити.
Але він ніколи не бачив, як починається війна.
Лаунж «Видатний Гіацинт» перебував у гарячці перезмінки. Чоловіки і жінки у формі служби безпеки, переважно «Стар Ґелікс», але не тільки, випивали і закушували тут після роботи, розслабляючись. Або підходили до буфету за кавою, текстурованими грибами в солодкому соусі, сосисками, де м’яса було, може, одна частина на тисячу. Міллер жував сосиску і дивився на настінний екран. Голова зовнішніх зв’язків «Стар Ґелікс» виглядав щиро, його поведінка випромінювала спокій і впевненість у той час, як він пояснював, як саме все котиться в пекло.
Попереднє сканування дало підстави вважати, що вибух був результатом невдалої проби пристикувати атомний пристрій до доку. Офіційні особи Марса класифікували інцидент як «передбачуваний терористичний акт» і відмовились від коментарів, посилаючись на процес розслідування.
– Ще один, – озвався Гейвлок позаду. – Ти знаєш, випадково хтось з цих придурків доведе справу до кінця.
Міллер повернув сидіння, потім кивнув на вільне місце поруч. Гейвлок сів.
– Має бути цікавий день. Я збирався тебе викликати.
– Так, – вибачався напарник, – я типу запізнився.
– Про перевод щось відомо?
– Ні, схоже, мої папери зависли на чийомусь столі десь в Олімпусі. А ти як? Є новини про твій спецпроект?
– Ще ні. Слухай-но, я хотів з тобою зустрітися до роботи, бо мені треба... декілька днів, аби перевірити дещо по Жулі. Але через те, що заварюється навколо, Шаддід бажає, аби я тільки симулював роботу по спецпроекту.
– А ти її ігноруєш, – у тоні Гейвлока не було запитання.
– Маю якесь чуття щодо цього.
– То чим тобі зарадити?
– Прикрий мене.
– Як саме? Я ж не можу їм сказати, що ти хворий, бо всі мають доступ до твоїх медичних записів.
– Скажи їм, що я в запої. Типу через Кандес. Це моя колишня.
Дмитро жував сосиску і морщив лоба. Землянин повільно водив головою, не відмовляючи, але маючи питання. Міллер чекав.
– Ти кажеш, що волієш відмазатись від роботи п’янкою, любовним замісом – аби робити роботу, яку тобі вона доручила? Я не розумію.
Міллер облизав губи та нахилився вперед, поставивши лікті на гладенький, майже білий стіл. Хтось продер на ньому малюнок. Розрізане коло. І це в поліцейському барі.
– Типок злигався з бувшою та зазирнув у пляшку на декілька днів. Звична справа, ніхто не турбуватиметься.