– Ти що ро… – почала було жінка, та Джим її перервав:
– Довірся мені.
Голден поставив ногу їй на живіт і сильно штовхнув. Став на ноги, ввімкнув магніти, а потім швидко притягнув фалом до себе Наомі, яка відлетіла під склепіння. Кімната замиготіла відблисками кулеметних черг.
– Лежи низенько, – наказав Джим і так швидко, як дозволили магнітні підошви, побіг до Амоса й Алекса. Механік ледь ворушив кінцівками, тож був живий. Тут Годен побачив, що досі тримає в руках кінець, приєднаний до Наомі, і прив’язав його до петлі на скафандрі. Більше жодних роз’єднань.
Тоді підняв Амоса, погасивши інерцію. Здоровань хрипів і тихо лаявся. Голден Амоса теж прив’язав до себе. Тепер він тягнув усю команду. Алекс мовчки причепив кінець з карабіном до Голденового костюму і показав великий палець.
– Це було… хотів сказати «бляха», – мовив пілот.
– Угу.
– Джиме, – попередила Наомі, – глянь!
Перевів погляд: Келлі рухався до фрегата, з пошкодженого на лівому боці костюму витікала гідравлічна рідина і збиралася в крапельки позаду нього.
– Добре, – мовив Джим, – уперед.
Їхня п’ятірка рухалася разом крізь повітря, заповнене пошматованими уламками штабелів; бій не втихав. Щось ужалило Голденову руку, і скафандр повідомив, що загерметизував невеличке пошкодження. По біцепсу розтікалося щось тепле.
Гомез кричав, мов безумець, насипаючи з віддаленого кутка. У відповідь палили повсякчас. Джим бачив, як морпіха було вражено раз і ще раз: маленькі вибухи та хмарки осколків вилітали з його обладунків. Голден вже не вірив, що всередині могло бути щось живе. Та Гомез відвертав увагу ворога, і група з «Лицаря» змогла дочвалати й заховатися за шлюзом корвета.
Келлі дістав з кишені маленьку металеву пластину. Він провів картку через сенсор, відчинив зовнішній люк, і Голден запхнув тіло Амоса всередину. Потім залізли решта, здивовано і з недовірою переглядаючись, аж поки не завершилося шлюзування і не відкрився внутрішній люк.
– Очам не вірю, що ми… – почав було Алекс, але його грубо обірвали:
– Про це поговоримо пізніше, – рявкнув Келлі. – Алекс Камаль, ви служили на кораблях КРФМ. Можете літати на цій посудині?
– Звісно, Ель Ті, – і запитав здивовано: – Чому я?
– Іншого нашого пілота вбито ззовні. Тримай, – Келлі віддав пілотові металеву пластину. Всім іншим пристебнутися. Ми втрачаємо забагато часу.
Зблизька шкода морпіховим обладункам була ще помітнішою. Поранення в груди. І не вся рідина, що виходила назовні, була гідравлічною. Крові теж було чимало.
– Дозвольте допомогти, – повернувся до лейтенанта Голден.
– Не торкайся мене, – злість у голосі Келлі здивувала Джима, – пристібайся і закрий свого чортового рота. Миттю.
Голден не суперечив. Відімкнув прив’язь від свого скафандра і допоміг Наомі пристебнути Амоса до протиперевантажувальної кушетки. Келлі залишався палубою нижче, та його голос доносився через корабельний зв'язок:
– Містере Камаль, ми готові до польоту?
– Підтверджую, – доповів Алекс, – реактор вже було увімкнуто, коли ми дісталися сюди.
– «Тачі» вже був готовий. Ось чому ми обрали його. Щойно вийдемо з ангару, вмикайте повний газ.
– Підтверджую.
Легкими поштовхами у різних напрямках поверталося тяжіння – Алекс піднімав борт і виводив до виходу з ангару. Голден нарешті закінчив прив’язуватися і подивився на Наомі з Амосом. Механік стогнав і вчепився у край кушетки намертво.
– Як ти, Амосе? – запитав Джим.
– Фан-бля-стично, кепе.
– Курва, я бачу Гомеза, – донісся голос Камаля, – його вбито. Ах ви ж срані виблядки! Вони стріляють в нього мертвого. Сучі діти!
Судно завмерло, і Алекс спокійним голосом сказав:
– Ось вам за щоку, гандони.
Вібрація пів секунди на півдорозі до виходу.
– Гармати точкового захисту? – уточнив Голден.
– Таке собі побіжне правосуддя, – відповів пілот.
Голден уявляв, що можуть зробити з людським тілом вкриті тефлоном сталеві з вольфрамовими наконечниками кулі на швидкості п’ять тисяч метрів за секунду, коли Алекс натиснув на газ і купа слонів стрибнули йому на груди.
***
Голден прокинувся при нульовому тяжінні. Його очні западини і тестикули боліли – це значило, що якийсь час тому було значне прискорення. Настінний термінал навпроти повідомив, що прискорення тривало майже півгодини. Наомі ворушилася. Амос був без пам’яті, а крізь діру в скафандрі серйозно юшила кров.
– Наомі, перевір Амоса, – Джим проквакав хрипким гострим голосом. Йому боліло горло при розмові, – Алексе, доповідай.
– «Донні» вибухнув під нами, кепе. Видко, морпіхи не втрималися, – доповів пілот стишеним і сумним голосом.