– То що, – Гейвлок порушив тишу, програмуючи наступне місце призначення, – тобі сподобалося?
– Про що ти, не розумію?
Загули електродвигуни, візок хитаючись посунув до тунелю, поскрипуючи піношинами.
– Розмовляти говіркою зовнішніх планет у присутності землянина. Я й половини слів не розібрав.
– Це не белтерська говірка заморочила помороки землянину, це біднота заморочила освіченого хлопця. І якщо ти запитав – то так, це було прикольно.
Гейвлок засміявся. Він міг одночасно рулити і відбиватися від кпинів. Саме це робило його вдатним у командних видах спорту – футбол, баскетбол, політика. У них Міллер плавав мілко.
Церера – портове місто Поясу і зовнішніх планет, похвалялася двомастами п’ятидесятьма кілометрами у діаметрі і десятками тисяч кілометрів тунелів, нашарованих один над одним. Розумаки з «Тихо Меньюфекчері» закрутили її до 0,3 g вже пів покоління тому, та все ще хизувалися цим. Наразі астероїд мав більше шести мільйонів населення, а сотні суден, які щодня пристиковувалися в доках, збільшували населення до семи. Платина, залізо, титан з Поясу, вода з кілець Сатурна, овочі та телятина з Європи і Ґанімеда, що стали сільськогосподарським раєм після виведення на їхні орбіти величезних орбітальних дзеркал, які концентрували сонячне світло. Органіка з Марса і Землі, елементи живлення з Іо, гелій-3 зі збагачувальних заводів на Реї та Япеті.
Річка багатства й сили, наймасштабніша в історії людства, текла через порт. Разом з комерцією росла і злочинність. Де злочинність – там і охоронні структури, що намагаються її приборкати. Люди типу Міллера і Ґейвлока, чиєю справою було відстежувати возики по широким рампам, відчувати, як знижується за їхніми спинами штучне тяжіння. До компетенції детективів також входило опитування дешевих шльондр про те, що сталося вночі, коли Бумі Чатерджі припинив збивати бабки за кришування на користь Спілки Золотого Гілля.
Головне управління охоронної компанії «Стар Ґелікс», що була і поліційною, і військовою силою на Церері, квартирувало на третьому від поверхні рівні. Два квадратних кілометри завбльшки і так глибоко закопане в астероїд, що Міллер міг піднятися на п’ять поверхів, не виходячи при цьому з офісу.
Детектив пішов на своє робоче місце, Гейвлок повернувся до візка, завантажив і переслухував розмову з дівкою. На половині файлу підійшов напарник.
– Міллере, знайшов щось?
– Не густо. Гицеля заскочила купка гопників, не пов’язаних з жодною бандою. Іноді шістки типу Бумі наймають людей для імітації нападу на себе, щоби продемонструвати свою крутість, відбиваючись. Прокачують репутацію. Це й мала на увазі діваха, кажучи про танці. Тож коли за Бумі прийшли ті, кого він сам найняв, неборака, замість перетворитись на хвацького ніндзя, накивав п’ятами.
– І що?
– І нічого. Ніц не можу зрозуміти: хтось коцнув бігунка Золотої Гілки і не отримав за це на горіхи. Навіть якщо вважати, що Бумі рядовий шнирь.
– Але якщо хтось почав жерти дрібноту, то це означає зменшення прибутку вищих кіл. Отже, чому Золота Гілка не ввімкнула «атвєтку»?
Міллер замислився:
– Мені це не подобається.
– Ох вже мені ці белтери, – посміхнувся напарник. – Якась дрібниця пішла не так, і ви вважаєте, що вся екосистема затріщала. Якщо Гілка стала заслабка, щоб підтримувати авторитет – то це є добре. Вони погані хлопці, пам’ятаєш?
– Типу того. Та що хоч кажи про організовану злочинність, вона таки організована.
Позаду столу Гейвлок умостився на пластиковому кріслі і нахилився, аби продовжити перегляд:
– Ну добре, що в біса означає «пропустив подачу»?
– Боксерський термін. Удар, якого ти не помічаєш.
Комп’ютер тренькнув, і голос капітана Шаддід пролунав з гучномовців:
– Міллере, ти тут?
– Поганий знак, – прокоментував напарник.
– Що? – голос капітана звучав недобре. Міллер замахав на колегу, аби той примовк.
– Тут, капітане. Чим можу бути корисним?
– Зайди, будь-ласка, до мене.
– Вже йду.
Детектив піднявся, і на його місце мовчки сів Гейвлок. Обом стало зрозуміло, якби керівник воліла бачити обох – то погукала б обох. Ще одна причина, чому чолов’язі не стати старшим детективом. Хай додивляється відео і розбирається з класами, станціями, расами та походженням. Роботи до кінця життя вистачить.
Офіс капітана був прикрашений у м’якому жіночому стилі. Стіни прикривали гобелени зі справжньої тканини. Повітряний фільтр додавав в атмосферу аромати кави та кориці. Певно, ця хімія коштувала лише десяту частину від вартості справжньої їжі.