— Гаразд, — сказав я.
Мандор ляснув по столу, і перед нами з'явилися кришталеві чашки з лимонним шербетом. Ми зрозуміли натяк і, перш, ніж відновити розмову, промочили горло. З якогось далекого коридору в кімнату полилася тиха музика. Звідкись ззовні, найімовірніше, з Замку, до нас долинули дзенькіт і дряпають звуки, як ніби вдалині щось копали і згрібали.
— Отже, Джулія пройшла твоє посвячення, — підказав я.
— Так, — сказала Ясра.
— Що сталося потім?
— Вона навчилася викликати Зламаний Лабіринт і користуватися ним, щоб магічно бачити і накладати закляття. Вона навчилася витягувати через тріщини в ньому грубу силу. Вона навчилася відшукувати дорогу в Відображення.
— Не забуваючи при цьому про провал? — Припустив я.
— Саме так, і до цього у неї безумовно був талант. До речі кажучи, у неї чуття абсолютно на все.
— Мене дивує, що смертний може пройти Лабіринт — навіть якщо це його зіпсоване відображення — і вижити.
— Це вдається небагатьом, — сказала Ясра. — Інші наступають на лінії або вмирають таємничою смертю в зоні пролому. Проходить, напевно, відсотків десять. Це непогано. Дещо обмежує доступ. З тих, хто пройшов його, лише деякі здатні належним чином навчитися чародійському ремеслу, щоб щось являти собою, як знавці.
— І ти кажеш, як тільки Джулія зрозуміла, що їй потрібно, вона дійсно виявилася краще Віктора?
— Так. Я й уявити собі не могла, наскільки, поки не стало надто пізно.
Я відчув на собі її погляд, як ніби Ясра перевіряла, яка буде моя реакція.
Відірвавши очі від тарілки, я підняв брову.
— Так, — продовжувала вона, явно задоволена. — Ти не знав, що це Джулію ти заколов біля Джерела?
— Ні, — признався я. — Маска весь час ставила мене в безвихідь. Я не міг уявити собі жодного мотиву для того, що відбувається. Самим дивним виявилися квіти, а потім, я дійсно так і не зрозумів, блакитні камені — твоя робота або Джулії?
Вона розсміялася.
— Блакитні камені і печера, звідки вони походять, — щось на зразок сімейної таємниці. Їх речовина — свого роду магічний ізолятор, але якщо з'єднати два шматки, виникає зв'язок, так що володій ти належною чутливістю і залишивши собі шматок, ти отримуєш можливість стежити за пересуваннями другого шматка по Відображеннях.
— По Відображеннях?..
— Так.
— Навіть коли б у мене не було ніяких здібностей до цього?
— Навіть у такому випадку, — сказала вона. — Це все одно, як стежити за механізмом, що переміщує Відображення. На це здатний будь-хто, якщо він досить моторний і чутливий. Просто ще трохи розширюєш практику. У момент, коли відображення переміщується, ти переміщаєшся сам — тут скоріше йдеш по сліду, який залишає переміщаючий механізм, ніж за самим Відображенням…
— За самим, за самим… Ти намагаєшся пояснити, що у когось з'явилися переваги перед тобою?
— Правильно.
Я підняв очі саме вчасно, щоб побачити, що Ясра почервоніла.
— Джулія? — Сказав я.
— Ти починаєш розуміти.
— Ні, сказав я. — Ну, може, зовсім трішки. Вона виявилася більш обдарованою, ніж ти чекала. Це ти мені вже говорила. У мене склалося враження, що вона залишила тебе в дурнях. Але як або в чому, я точно не знаю.
— Я приводила її сюди, — сказала Ясра, — щоб захопити таке-сяке спорядження — хотілося забрати його з собою в перше коло відображень поруч з Амбером. Дійсно, тоді вона подивилася мою робочу кімнату в Замку. А я в той час була, напевно, занадто товариська. Але звідки мені було знати, що Джулія все бере на замітку і, ймовірно, щось замишляє? Я вважала, що вона ще занадто залякана, щоб віддаватися подібним роздумам. Треба визнати, вона відмінна актриса.
— Я прочитав щоденник Віктора, — сказав я. — З нього випливає, що ви весь час були в масках або капюшонах і користувалися закляттями, які спотворюють голос?
— Так, але, по-моєму, замість того, щоб вселити Джулії страх і належну смиренність, я розворушила у ній жадібність до всього магічного. Здається мені, якраз тоді вона і підібрала один з моїх траголітів… тих блакитних каменів… Все інше — надбання історії.
— Не для мене.
Переді мною з'явилася чаша з незнайомими овочами, аромат, тим не менше, був чудовим. Від чаші піднімалася пара.
— Подумай-но.
— Ти доставила її в Зламаний Лабіринт і провела посвяту… — почав я.
— Так.
— Як тільки їй представлялася можливість, — продовжував я, — вона використовувала… траголіт, щоб повернутися в Замок і дізнатись ще які-небудь твої секрети.
Ясра тихенько поплескала в долоні, спробувала овочі та швидко взялася за їжу. Мандор посміхався.