Знаки Логрус і Лабіринту почали зближуватися, і я швидко поповз, щоб триматися попереду Лабіринту.
— Ближче не підходьте, хлопці, — раптом заявило Колесо-привид. — Неможливо описати, що я можу натворити, примусь ви мене нервувати ще сильніше, ніж зараз.
І Лабіринт, і Логрус призупинилися. Спереду, з-за рогу, долинув п'яний голос Дронова, голосно виспівуючого якусь непристойну баладу. Він йшов у нашу сторону. Потім настала тиша. Через кілька хвилин він затягнув «Скелі століть», голос звучав куди слабкіше. Потім не стало чути і цього, послідував важкий удар — щось впало — і дзвін розбитого скла.
Тут мені спало на думку, що з такої відстані я міг би свідомістю дотягнутися до Каменя. Але що мені це дасть, враховуючи, що жоден з чотирьох замішаних в це можновладців не був людиною, я не уявляв.
Я відчув, як хтось викликає мене через Козир.
— Так? — Прошепотів я.
Тоді зазвучав голос Дворкіна:
— Яку б владу ти не мав над цією штукою, — сказав він, — використай її, щоб Камінь не потрапив до Логруса.
Саме в цей момент із червоного тунелю пролунав скрипучий голос, який змінював тембр від стилю до стилю, як ніби говорили по черзі чоловік і жінка.
— Поверни Око Хаосу, — говорив він. — Давним-давно Єдиноріг відібрав його у Змії під час поєдинку. Викрав його. Поверни Камінь. Поверни.
Блакитне лице, яке я бачив в Лабіринті, не з'явилося, але знайомий з тих самих пір голос відповів:
— За нього заплачено болем і кров'ю. Право власності перейшло до нас.
— Камінь Правосуддя і Око Хаосу або Око Змії — це різні назви одного і того ж самоцвіту? — Запитав я.
— Так, — відповів Дворкін.
— Що буде, якщо Змія отримає своє око назад?
— Ймовірно, Всесвіту прийде кінець.
— О, — зауважив я.
— Що ви запропонуєте за нього мені? — Запитав Привид.
— До чого ж спритна конструкція, — співучо виголосив Лабіринт.
— Ах, ти прудкий артефакт, — заволав Логрус.
— Побережіть компліменти, — сказав Привид, — і дайте мені те, чого я хочу.
— Мені нічого не варто вирвати його у тебе, — відгукнувся Лабіринт.
— А мені — розірвати тебе на клаптики і розвіяти їх, не встигнеш озирнутися, — заявив Логрус.
— Ви обоє нічого не зробите, — відповів Привид, — тому що зосередь ви свою увагу і енергію на мені — опинитеся вразливими один для одного.
У мене в голові пролунав смішок Дворкіна.
— Розкажіть, навіщо взагалі потрібен цей конфлікт, — продовжував Привид, адже пройшло стільки часу.
— Через те, що недавно зробив цей перебіжчик, рівновага змістилася на його користь, — відповів Логрус і над моєю головою щось засяяло — напевно, щоб не залишалося сумнівів, хто цей вищезгаданий перебіжчик.
Відчувши запах горілого волосся, я відвів вогонь.
— Хвилиночку! — Закричав я. — Вибирати було особливо ні з чого!
— Але можна, — завив Логрус, — і ти вибрав.
— Дійсно, він зробив вибір, — відгукнувся Лабіринт — але це тільки відновило рівновагу, порушену тобою на свою користь.
— Відновити? Ти більш ніж компенсував її! Ти посунув її на свою користь! Вдобавок перевага виявилася на моєму боці випадково, спасибі батькові цього зрадника. — Пішла ще одна кульова блискавка, і я знову відвів її.
— Я тут ні при чому!
— Ймовірно, без твоєї намови не обійшлося.
— Якщо зумієш принести мені камінь, — сказав Дворкін, — можна буде прибрати його за межі досяжності обох Сил до тих пір, поки не вирішиться це питання.
— Не знаю, чи зумію дістати його, — сказав я, — але буду пам'ятати про це.
— Віддай його мені, — проказав Логрус Привидові, — і я заберу тебе з собою, ти станеш моїм Першим Наближеним.
— Ти — Процесор даних, — говорив Лабіринт. — Я дам тобі знання, якими не володіє ніхто у всіх Відображеннях.
— Я дам тобі могутність, — сказав Логрус.
— Нецікаво, — сказав Привид, циліндр закрутився і зник.
Пропало все — і Камінь, і дівчина.
Логрус завив, Лабіринт загарчав і Знаки обох Сил кинулися назустріч один одному, щоб зіткнутися десь біля кімнати Блейза неподалік.
Я скористався всіма захисними заклинаннями, якими зумів.
Відчувалося, Мандор позаду мене зробив те ж саме. Я прикрив голову. Підтягнувши коліна до грудей, я…