— І знову — хто знає? Якщо так, то на наступне питання — звідки вона про них дізналася? — Я теж не відповім. Лади?
— Лади.
Закінчивши розмовляти, Рендом закрив Козир. Потім він обернувся і деякий час не відриваючись дивився на Віаль. Вигляд у нього був такий, немов зібравшись щось сказати, він подумав трохи краще і подивився в сторону. На мене. Тут я почув, як стогне Корал і, піднімаючись, відвів очі.
— Хвилинку, Мерлін, — сказав Рендом. — Втечеш потім.
Я зустрів його погляд. Важко сказати, чи був він гнівним чи просто цікавим — нахмурені брови і звужені очі могли означати що завгодно.
— Сер? — Сказав я.
Він підійшов, взяв мене за лікоть і розвернув спиною до ліжка, відводячи до дверей в сусідню кімнату.
— Віала, я займу на кілька хвилин твою майстерню, — сказав Рендом.
— Звичайно, — відповіла вона.
Він впустив мене і зачинив двері. Біля протилежної стіни впав і розбився бюст Жерара. Робочу площадку в дальньому кінці майстерні займала багатонога морська тварина, яких я ніколи не бачив — досить імовірно її нова робота.
Несподівано Рендом повернувся до мене, обшарюючи очима моє обличчя.
— Ти стежив за станом справ між Кашером і Бегмою?
— Більш-менш, — відповів я. — Учора ввечері Білл коротко ввів мене в курс справи. Ерегнор і все таке.
— А він сказав тобі, що ми збираємося прийняти Кашер в Золотий Круг і вирішити проблему Ерегнора, визнавши право Кашера на цю частину справжніх земель?
Мені не сподобалося, як було задане це питання, і не хотілося вплутувати Білла в неприємності. Схоже, на момент нашої з ним розмови це все ще було таємницею. Тому я сказав.
— Боюся, всіх подробиць я не пам'ятаю.
— Так, ми мали намір вчинити саме так, — сказав Рендом. — Зазвичай ми не даємо подібних зобов'язань — таких, які дають одній з сторін, яка укладає договір, перевагу за рахунок іншої. Але Арканс, герцог Шадбернскій, застав нас… ну, зненацька, чи що. Він, як глава держави, краще відповідав нашим цілям і тепер, коли ми позбавилися від цієї рудої стерви, я вже готував йому шлях на трон. Все-таки, раз вже він скористався нагодою зійти на трон після того, як право спадкування було порушено двічі, то знав, що частково може на мене покластися, і зажадав Ерегнор, ну, я й віддав йому його.
— Зрозуміло все, — сказав я, — крім того, як це впливає на мене.
Він повернув голову, вивчаючи мене лівим оком.
— Коронація мала відбутися сьогодні. Я, чесно кажучи, збирався трохи пізніше переодягнутися і козирнути туди…
— Ви вживаєте минулий час, — зауважив я, щоб заповнити мовчання, в якому він мене залишив.
— Ось саме. Ось саме, — пробурмотів він, відвертаючись, зробив кілька кроків, поставив ногу на уламок розбитої статуї і знову обернувся. — Любий герцог тепер або мертвий, або в полоні.
— І коронації не буде? — Запитав я.
— Навпаки, — сказав Рендом, продовжуючи роздивлятися мене.
— Здаюсь, — сказав я. — Скажіть, що відбувається?
— Сьогодні на світанку була зроблена вдала атака.
— На Палац?
— Можливо, і на Палац теж. Але атаку підкріпили військовими силами ззовні.
— А що в цей час робив Бенедикт?
— Учора, якраз перед тим, як самому повернутися додому, я наказав йому відвести війська. Становище здавалося стабільним, і ми визнали, що недобре, якщо під час коронації там будуть перебувати війська Амбера.
— Вірно, — сказав я. — І ось, варто Бенедикту забратися, як хтось вторгся туди і розправився з людиною, яка повинна була стати королем, а тамтешній поліції навіть не спало на думку, що це некрасиво?
Рендом повільно кивнув.
— Приблизно так, — сказав він. — Ну так як по-твоєму, чому це могло трапитися?
— Можливо, там були не так вже задоволені новим положенням справ.
Рендом посміхнувся і клацнув пальцями.
— Геній, — сказав він. — Можна подумати, ти знав, що робиться.
— І помилилися, — сказав я.
— Сьогодні твій колишній однокласник Люкас Рейнард стає Рінальдо_I, королем Кашера.
— Будь я проклятий, — сказав я. — Поняття не мав, що він і справді хоче цим займатися. Що ви маєте намір робити з цього приводу?
— Думаю пропустити коронацію.
— Я заглядаю трохи далі.
Рендом глянув і, стусанами відкидаючи уламки, повернув геть.
— Тобто чи не збираюся я послати Бенедикта назад щоб повалити Рінальдо?
— Коротко кажучи, так.
— Це виставить нас в дуже поганому світлі. Тільки що зроблене Люком не виходить за рамки політики Грауштаркіана, яка там у великій честі. Свого часу ми вторглися в Кашер і допомогли виправити ситуацію, дуже вже швидко вона перетворювалася на політичну бойню. Можна було б повернутися і проробити це ще раз, якщо б мова йшла про який-небудь ідіотський напад недоумкуватого генерала або нобла, одержимого манією величі. Але претензії Люка законні і дійсно мають під собою більше підстав, ніж у Шедберна. До того ж Люк популярний. Він молодий і справляє гарне враження. Повернися ми туди, у нас буде куди менше виправдань, ніж у перший раз. Навіть при нинішньому положенні справ мені мало хотілося ризикнути бути названим агресором, тільки б спихнути з трону самогубцю-синка цієї стерви. Потім мої люди в Кашері доносять, що його захищає Віала, і я запитав її про це. Вона говорить: це правда, і додає, що, коли це сталося, ти був там. Віала сказала, що все мені розповість, коли Дворкін закінчить робити операцію, тому що йому можуть знадобитися її здібності. Але я не можу чекати. Розкажи, що трапилося.