— Схоже, ніяких слідів не залишилося, — сказав Мандор.
— Де вони стояли? — Запитав я.
— Ось там, — сказав він, махнувши здоровою рукою, — праворуч від ліжка.
Я перейшов туди, вибираючи з наявних в моєму розпорядженні можливостей саму підходящу.
Райдужний вибух. Я побачив лінії спектра. Вони застигли.
З кільця вперед витягнулася силова лінія. Вона закріпилася і, забравши з собою веселку, пройшла через закритий слабким вибухом портал. Піднявши тильну сторону долоні до чола я як би поплив по лінії і побачив…
… Великий хол, де ліворуч від мене висіло шість щитів. Праворуч висіло безліч прапорів і вимпелів. Переді мною у величезній топці палало полум'я…
— Бачу, куди вони відправилися, — сказав я, — але не можу дізнатися, що це за місце.
— А чи не можна зробити так, щоб нам теж було видно? — Запитав Рендом.
— Може, й можна, — відповів я і, не встиг договорити, як зрозумів, що це можна влаштувати. — Подивіться в дзеркало.
Рендом обернувся і підійшов ближче до дзеркала, через яке мене привів Дворкін. Чи давно?
— Кров'ю звіра на полюсі і раковиною, що лопнула в серці світу, — сказав я, відчуваючи необхідність звернутися до обох сил, якими управляв, — так побачимо!
Дзеркало немов покрилося памороззю, а коли очистилося, всередині нього розташувався бачений мною хол.
— Будь я проклятий, — сказав Рендом. — Він забрав її в Кашер. Цікаво, навіщо.
— В один прекрасний день тобі доведеться навчити мене такому фокусу, братику, — зауважив Мандор.
— До речі, я збираюся відправитися в Кашер, — сказав я. — Чи немає особливих доручень?
— Доручень? — Перепитав Рендом. — Просто з'ясуй, що відбувається і дай мені знати, гаразд?
— Звичайно, — сказав я, витягуючи Козирі з футляра.
Підійшла Віала і взяла мене за руку, немов прощаючись.
— Рукавички, — зауважила вона.
— Намагаюся виглядати поофіціальніше, — пояснив я.
— Здається, в Кашері є щось, що лякає Корал, — прошепотіла вона. — Вона щось бурмотіла про це уві сні.
— Дякую, — сказав я. — Тепер я готовий до всього.
— Може, ти просто приндишся, — сказала Віала, — а думаєш зовсім інше.
Тримаючи перед собою Козир і роблячи вигляд, що розглядаю його, я сміявся, а сам простягав енергію свого «я» уздовж лінії, яку простягнув в Кашер.
Я знову відкрив шлях, яким скористався Дворкін, і ступив туди.
12
Кашер. Я стояв у залі з сірого каменю: прапори і щити на стінах, розкиданий по підлозі очерет, всюди грубо зроблені меблі, а переді мною вогнище; полум'я так до кінця і не знищило пануючу тут вогкість, від запахів кухні було важко дихати.
Я був один, але з усіх боків доносилися голоси; вдобавок, чулася музика: хтось грав, хтось репетирував. Значить, ось-ось доведеться діяти. Те, яким чином я прибув сюди, невигідно відрізнялося від використання Козирів ось чим: поруч не було нікого, хто допоміг би оглядітися і пояснити, що відбувається. Такою ж була і перевага — побажай я розвідати що-небудь, зараз був саме час. Кільце, справжня енциклопедія магії, відшукало мені закляття, миттю огорнувшись яким, я став невидимий.
Потім десь близько години я присвятив дослідженням. Концентричними зонами неправильної форми розташувалися три захисних стіни, їх покривав плющ. У центральному секторі знаходилися чотири великі будівлі та кілька будівель поменше, обнесені першою стіною. За нею віддалік стояла друга стіна, а трохи далі за нею — третя. Слідів серйозних руйнувань не було, від чого виникло відчуття, що військо Далта не зустріло сильного опору. Ознак мародерства або пожеж не було зовсім, але, врешті-решт, їх наймали, щоб роздобути Кашер у власність, і я підозрював, що Ясра поставила умову: все має залишитися відносно цілим. Всі три кільця були зайняті військами, підслухавши дещо, я подумав, що вони будуть тинятися тут до закінчення коронації. У центральній частині, на великому плацу, найманців було зовсім трохи. Чекаючи коронаційної процесії, вони потішалися над парадними мундирами місцевих вояк. Однак, дотепів особливо поганого змісту чутно не було — можливо, тому, що Люк був популярний в обох угрупованнях, до того ж, багато представників обох сторін, схоже, були особисто знайомі.
Перша Кашерська Церква Єдинорога — так можна перекласти її назву — знаходилася по інший бік площі, прямо навпроти палацу. Будівля, куди я спершу попав, виявилася допоміжною прибудовою на всі випадки життя; якраз зараз там розмістили декількох спішно викликаних гостей, слуг, придворних підлабузників і роззяв.